- Прибери у кімнаті.
- Не хочу!
- Винеси сміття.
- Не винесу!
- Іди вчити уроки.
- Не піду.
- Ось я тобі зараз покажу як потрібно слухати старших!

Такий чи схожий сценарій повторюється майже у кожній родині. Фінали бувають різні, когось із дітей накажуть фізично, когось морально. Іноді батьки зі злості наказують своїх дітей, не стримуючи силу, а потім жалкують про те, що накоїли. У декотрих країнах від батьківських побоїв захищає закон, а все ж таки є сім’ї, в яких ніколи не наказують дітей.

Як, на вашу думку, потрібно поводитися із провинившимися дітьми, чи потрібно наказувати (морально, фізично)? Чи є інші методи у батьків? Адже навіть у Біблії сказано, що “ніколи не наказана дитина зробить сором своїй матері”.

Я вважаю, що дітей потрібно виховувати. Але фізичні побої - то вже негуманно! Я завжди була прихильницею моральної кари. Бо на мене мамина морать більше впливала, ніж батькова бійка! Своїх дітей буду виховувати так, щоб вони завжди відчували відповідальність за діяння. Потрібно з дітьми розмовляти як з дорослими, і вони і справді починають мислити по-дорослому і фізичні побої стають просто недоречними!

Блискавиця: тема переміщена.

Гарного ремінця ніщо не замінить

А я вважаю, що бити дитину ні в якому випадку НЕМОЖНА.........треба пояснювати їй, говорити з нею.
Знаєте, є такий ДУЖЕ розумний лікар, якого звати Б. Спок, от він у своїй книзі про виховання дитини писав так, коли дитина б'є рукою, чи копає ніжкою вас, то не потрібно відповідати тим же (тому що це в подальшому виллється у агресію, коли дитина буде старшою) потрібно поцілувати їй руку чи ніжку і сказати, що то негарно битися, погано...

Ага, тепер людей вихованих за його методикою називають "загубленим поколінням" і т.п.

Вважаю, що бити дівчат - ваще неприпустимо, дочки вони вам чи ні.
А всіляким "юним орлам" час до часу підзатильники потрібні.
Так цікаво спостерігати за сусідами (22-27р) в будинку навпроти, яким батько влаштовує "мордобій" у випадку появи вдома у стані алкогольного чи наркотичного спяніння.

То я виявляється дитина?

я, на велике щастя, ніколи не була бита... змалку виховуюся моралями.... до фізичного покарання і виховання дітей ставлюся негативно... дуже нервує мене видовище, котре майже щодня бачу на вулиці - молода мама веде за руку 2-3 річну дитину, яка з невідомих причин починає плакати (ну мало шо з нею сталося, може шось заболіло, може шось не те з настроєм), мамочка на неї спочатку добре нагримає, а потім ше й руку прикладе до м"якого місця... дитина з переляку починає кричати ше сильніше і не може ніяк стримати плач... ну і от як можна бути такою, навіть не знаю як би то сказати, тупою чи шо... шоб не зрозуміти, шо від удару дитина аж ніяк не заспокоється, і не затихне. Чи не ліпше ту дитину приголубити, втішити і т.д., або на худий кінець пояснити шо не варто плакати... і усьо...

покарання!
....але в усьому тре знати межу

Шльопають ті батьки які ні до чого крім шльопання не можуть додуматись...
Скільки не спостерігаю за такими на вулиці - ні на одному фейсі не видно інтелекту, або його сліду.

На мене руку ніколи не піднімали: дуже вже волелюбний я є.
І своїм дітям такого робити не буду.
Для когось то може й нормально, та я ше битих нормальних людей не бачив (може я помиляюсь?)
Зелений молоток, то нармально у 20-30 років? В такому віці люди вже мають жити окремо і думати своєю головою.

Як на мене - то дивно, але що поробиш?

Застосовую періодично засоби легкого фізичного впливу у вигляді ляпків по різним частинам тіла. І не бачу в тому нічого осудного. То вже тоді - коли слова не допомагають або ігноруються. Таким чином наприклад відучив не лише дітей, але й дружину смітити на вулиці. Раз попередив, два, три, а на четвертий без попередження вдарив по руці, що бамажку на асфальт кинула. Тепер то вже закріпилось на рівні інстинкту самозбереження або мязового рефлексу. Перш ніж рука сміття випустить до долу - смикниться бо може отримати ляпаса.................... Тепер не смітять - рука не підніметься.

Р.S.:

Мерсі за компліман

Виховання фізичним насиллям має наслідком страх, котрий не сприяє всебічному розвитку особистості.
Найкращим методом натепер уважаю спілкування з дитиною: чим більше різноманітного спілкування, тим кращі наслідки.
Особливістю спілкування вважаю не зосередження уваги на ідеалах ані власних, ані сторонніх. Люди не без вад, і дурня вимагати від дитини бути ідеальною.
Звідси категорично відкидаю тезу про винуватість динити - дорослі в такому разі куди більше винуватіші, тоді покарання з їнього богу виглядає страшною кривдою.
p.s. Власного досвіду ще не маю, виклав суто спостереження за знайомими.
p.p.s. У Біблії багато чого сказано, особливо якщо читати Новий Заповіт.

Як ви виховуєте своїх дітей? Як наказуєте маленьких хуліганів, якщо метод "по-доброму" не працює?

у мене своїх хуліганів ще нема...тьху..ще скоро.

зато є брат. малий і сильно вредий. виховую-виховую. ніц непомагає. а тепер думаю мож неправильно виховую?

я свою маленьку не виховую. я з нею дружу. вредні діти - там, де їм не приділяють достатньо уваги(...
energizer82, а ти що скажеш?

я свою маленьку не виховую. я з нею дружу. вредні діти - там, де їм не приділяють достатньо уваги(...
energizer82, а ти що скажеш?

свої мацьопків ще не маю... і ще тьху-тьху не скоро збираюсь родити
маю сестру, виховую її скоріше словами, бо те що ти б'єш дитину - принижує в першу чергу тебе... сеструха в мне нечемне такшо деколи сварю її, кажу шо не буду більше включати мультиків чи розмальовок не буду купляти... в більшості випадків, вже після того як вона чує про мультики капризи всі проходять... так що просто треба знати підхід... воть...

повністю погоджуюсь з Красунечкою ) в мене сестра майже не вредна , але якщо щось не по її то вона все старається добитися криком ( це найгірша її риса ) а так вона все розуміє зі слів , і стараюсь силове виховання не застосовувати ))) нівіть коли до мене приходить брат двоюрідний ( йому 5 років ) то знає мою дисципліну , в мене він сидить тихо ( хоча ще та розбишака ) ! Так вважаю що виховувати дитину потрібно словами а не силою , і ще одне головне правило побільше приділяйте дитині уваги

Мені від батьків постійно доставалось, за провину і без, та й доставалось - то слабо сказано. Переживши те, що я пережила, не думаю, що битиму свою дитину (якщо вона в мене буде, гиг). Паски нічого не вирішують. По собі знаю(

коли я була мала я всі паски позаховувала так , що через деякий час і забула про них , а понаходила їх аж через 7 років коли змінювали місце проживання

Ги ги

Дітей ще не маю, але сподіваюся, що вони будуть чемні та спокійні... Принаймні таких мені хочеться . А чи терпець урветься - не знаю. Надіюся, що ні, що не буде такої потреби.

Теми об"єднав.

Своє ставлення до цього питання вже виклав вище.............. сам прочуханки отримував з "завидною" регулярністю тож намагаюсь стримуватись зі своєю дітлашнею, але не без того буває.........

Супер приклади Ги_Ги, Ги_Ги)))))))))))))))))))

Маю сестру, вона настільки вміє виводити з себе батьків, що їх нічого не спасає. Особливо, коли капризує на людях... Подивився я на то і подумав що мені про дітей думати дуже-дуже-дуже рано, бо я би за то всьо....

На це питання відповісти затрудняюсь.Бо не люблю коли при вихованні застосовують силу, але маю друзів які говорять що "Краще б мене тато (або мама) стукнув, аніж читав мені мораль за мою поведінку,бо його слова мене просто розривають"

Виховати биттям не можна, можна тільки морально скалічити, когось більше, когось менше.
Ні морального ні фізичного тиску не збираюся застосовувати до своїх дітей, щоб чогось від них добитися.

фізичне покарання дітей (биття) це один з видів сексуальних стосунків з дітьми, тобто педофілія

- АбАснуйтЕ проффесАр ФрОйД.................

Ой жах!!! Тобі що, міски промили?)))

мене вчора батьки непустили гуляти лише тому що я неповела молодшу сестру в парк на качелі , а та закатала істерику ( хоча я з нею сижу щодня і так з ранку довечора ) !!!

можу спробувати, але я не "проффесАр ФрОйД"

а давайте навпаки - Ви "АбАснуйтЕ", що в нормально сформованих сім*ях, де чоловік і жінка здорові фізично і морально, поважають себе і одне одного, мають місце випадки фізичного покарання дітей або робиться це систематично


може, також, наведете приклади неблагополучних сімей, де фізичне покарання місця не має



хлопчик, я тебе не ображав, це зробила природа - з неї і кепкуй

Побиття може бути різним, можна бавлячись шльопнути дитину - тоді це не буде кривдою.
І в побитті і в психологічному тиску головне це психологічний аспект, наскільки дитина відчуває себе скривдженою.
Все инше - це методи досягнення.

Одна стаття сьогодні трапилась на очі, не можу не поділитися.

Я давно не дивлюся зомбоящик і навіть не маю уявлення, які канали здійснюють мовлення на території країни. Але коли мені розповіли, що на якомусь державному телеканалі в прайм-тайм йшла передача, в якій громадянин з професорськими регаліями МГІМО давав глядачам докладні інструкції по порку дітей, я не повірив. Справа не в науковому ступені - мене давно не дивує, коли люди з вищими академічними титулами несуть відверту маячню, а думка Декарта або Бродського, які не мали не те що вищої, але і повної середньої освіти, для мене означає незмірно більше, ніж думка більшості «професорів». Але ж не може не вразити невідповідність засобів передачі інформації її змісту. Погодьтеся, якщо в інтернеті пропаганда «бойлаверства» або канібалізму не викликає особливого здивування, то телебачення передбачає певний контроль над змістом передач. Не кажучи вже про російське, яке кілька років перебуває під невсипущим наглядом державних чиновників і спецслужб. Мені важко було повірити, що державне телебачення може відкрито пропагувати середньовічну дикість.

Тоді зі мною поділилися трьома посиланнями. По першому передачу можна завантажити у вигляді торренту. Робити цього я не став - просто ліньки возитися з торрентами і витрачати час на перегляд маячні. По другому можна коротко ознайомитися зі змістом передачі. Про третєособлива розмова. Коли я пішов по ньому, мені здалося, що я опинився на нуднуватому форумі садистів-педофілів. Судіть самі:

Я прихильник покарання дітей. Порка корисна. Але питання як її робити. Я не прихильник принижень і образи, але я вважаю що порка повинна бути по голому тілу, раздівати краще самим, аніж змушувати роздягнутися, треба пояснювати за що і чому покарання. Дитина повинна усвідомити причину Порки. Пороти треба сильно, але не жорстоко... краще багато і довго, аніж занадто сильно і швидко. При порці не можна поспішати, дитина повинна відчути покарання. Я думаю дітей треба пороти, але тільки не пряжкою, краще сильніше ременем випороти.
...
Прошу всіх хто має відповідний практичний досвід підказати - як можна утримати неслухняну дитину під час покарання ременем, якщо хлопчик не хоче слухняно отримувати порку і намагається вирватися? Напишіть про це детальніше. Якщо можна, зупиніться на моменті, як відбувається сама процедура покарання. Що стосується мого погляду на ці речі, то я є прихильником тілесних покарань у вихованні детей. З моєї точки зору порка ременем сприяє виробленню відповідальності у дітей за свої вчинки, розумінню того, що за певні провини дитина буде покарана.
...
З самого початку і по цей день дітей у нас в родині карають тільки за оголеній попі, тому йому довелося спустити все, що на ньому було, до колін. І в той перший раз, і після, караю я його суворо, але не настільки, щоб він не міг сам лежати.

І найгеніальніше:

Я дам вам всім молодим батькам, та й не дуже молодим, хорошу пораду. Якщо ви хочете, щоб ваші дії були ефективніші, додайте до покарання приниження! Якщо звичайно з дитиною ніяк не впораєтеся. Самий вірний спосіб (перевірений на особистому досвіді) КЛІЗМУВАННЯ! Можна відразу після порки, можна без неї! Особливо добре діє при вихованні 14-17-річних дівчаток. Повірте моєму досвіду! Одне клізмування в присутності сусіда-лікаря або родича "для допомоги" і ваша дитина буде як шовкова!

На жаль, наведені вище цитати - не хворобливі фантазії сексуальних девіантів, а реальна практика «виховання» дітей в деяких російських сім'ях. Можна було б сказати, що як поради «професора» МГІМО у згаданій передачі, так і цитати не відображають загальну ситуацію. На жаль, після перегляду декількох форумів, присвячених вихованню дітей, у мене склалося протилежне враження. На одного-двох учасників, які посилаються на педагогічні теорії, знаходиться п'ять користувачів, що відповідають в дусі «мене пороли, і я буду пороти», «предки так робили, були не дурніші за нас». Послідовники монотеїстичних релігій навіть приводять місця з свого «священного писання», в яких заохочується фізичне насильство по відношенню до дітей. Навіть якось ніяково нагадувати, що нещодавно в Європейському Союзі (в 18 країнах якого тілесні покарання дітей заборонені законодавчо) пройшла широкомасштабна кампанія по боротьбі з «силовими методами» виховання дітей.

Кожна освічена людина знає про непоправну шкоду, яку наносять дитячій психіці тілесні покарання. Показово, що навіть радянська педагогіка ставилася до них негативно, хоча, як пише І. С. Кон в книзі «Сексуальна культура в Росії. Полуничка на берізці», на практиці справа була інакша:

«Треба сказати, що в цьому питанні радянська педагогічна теорія і практика різко розходяться. Наша педагогіка завжди засуджували тілесні покарання. На питання великої анкети ВЦІОМ (квітень 1992) "Чи припустимо карати дітей фізично?" ствердно відповіли тільки 16 відсотків росіян, проти висловилися 58 відсотків опитаних. Росіяни виявилися набагато гуманніші представників інших народів колишнього СРСР: тілесні покарання дітей вважають нормальними, допустимими 24 відсотки естонців, 29 відсотків литовців і 39 відсотків узбеків.

На жаль, як нерідко буває, на практиці все інакше. Коли журналіст Микола Філіппов за допомогою педагогічної громадськості провів анонімне анкетування семи з половиною тисяч дітей від 9 до 15 років у 15 містах країни, виявилося, що 60 відсотків батьків використовують у вихованні своїх дітей тілесні покарання; 86 відсотків серед цих покарань займає порка, 9 відсотків - стояння в кутку (на колінах - на горох, сіль, цеглу), 5 відсотків - удари по обличчю і по голові. Іноді покарання за провини важко відрізнити просто від биття, у тому числі відверто сексуального та садистського (принизливо оголяють дитину, б'ють прутом по статевим органам і т. і.). Багато хто з дітей, яких порють, так і непороті, вважають цей стиль виховання нормальним і збираються в майбутньому, коли виростуть, бити власних дітей».

У цитований книзі І. С. Кон також вказує на ще один наслідок тілесних покарань дітей, про який чомусь мало говорять. Він пише про прямий зв'язок між жорстоким поводженням з дітьми та високим рівнем насильницьких сексуальних злочинів, включаючи групові згвалтування.

На цитати з Біблії відповісти легко. Якщо на сторінках «священних писань» будь-якої релігії заохочується катування дітей, гомофобія, постулюються неповноцінність жінки, легітимується рабство, то в XXI столітті цим сторінкам місце в сміттєвому кошику. Втім, у теологів завжди є можливість перетлумачити ці місця в сенсі, відповідному настроям епохи.

Отак от...

Не можна не звернути увагу на разючу невідповідність цифр опитування одного та іншого - себто більшість батьків кажуть, що це неприпустимо, і приходячи додому б"ють дітей, чітко усвідомлюючи, що вчиняють неправильно.

Мене ніколи в житті батьки не били, та й певно вже не будуть. От моралі як читають, то не люблю. Хоча думаю зара такі діти, що трохи бука до них тре, бо інакше на голову вилізуть, по своїй племінниці бачу. Але у всьому винні батьки, з дитинства ліпше вивчити добре, зато потім легше буде як дитині так і батькам.

Погоджуюсь. Діти бувають такі що дай боже, але хто ж у цьому винен?
Можна наняти братву, щоб після уроків дурь вибили))

Загалом питання якесь недолуге......аля чукотське "стой здєся, іді тудата"..... але будь ласка....
Фізичне покарання лише один з багатьох аспектів виховання. Окремо від інших його взагалі розглядати не доречно. Загалом виховання не можливе без системи заохочення та покарання (так званих кнута й пряника). Головний результат покарання це те, що дитина має боятися не покарання, а того, що батьків засмутить застосувати такий виховний захід - її вчинок, через необхідність вдаватися а не через бажання батьків принизити дитину.
Приклад який переживаю вже три ночі під ряд - захворіла донька....
Три ночі (чомусь саме з вечора загострення) в малої температура під 40....з дружиною всеношні вистоюєм аби збити якось......
За висновками медиків панкріотит в сумі з ангіною....вона в суботу ще й траванулось видать (що й підстігнуло) - з подружкою (в тої батькі на дачі) купили полуфабрикат якихось битків (готове їдло з супер-маркетів) і дома жарили (хазяйки блін - їх би енергію да в благі ціль а не на парашу)..... а хто зна що за гівно вони там купили. Тому в неділю й понеділок крім температури ще й постійна рвота.......... Але то все приказка - "казка" ща буде...
Так от - аби якось зарадити малій необхідно було пити регідрон та проколоти внутрімטязово ліки. Донька панічно боїться уколів і гидує регідроном - тому з крокодилячими сльозами умовляє дружину щоб того не робити. Дружина (з такими ж соплями) на то ведеться - "я не можу її змусити"...... Для малої (принаймі вона так то сприймає) це рівносильно фізичному покаранню (знов тіпа психологічний аспект - тому що ослухалась і всяку гидоту їла)........ Як не пояснюй, як не вмовляй, що то для її ж користі - не діє..... І тут вступа я в якості бабайка (переважно в родині хтось один з батьків кароший, а хтось поганий "коп") і закриваючи очі на соплі, слюні, сльози роблю укол та "допомагаю" (не даючи виплюнуть і тримаючи стакан біля рота) випити ліки.........
Але роблю я то з бажання зарадити, а не з сексуальних міркувань як ви стверджували вельмишановний проффесАр Bilyk........
До речі ви так і не пояснили і не "АбАснАвАлі" звітки такі "глибокі" погляди на цей аспект....

моя мала вчора в школу не пішла, бо в неї чобіт порвався , а в старих йти не хотіла... ..закатала таку істерику..шо торба....
покарання - тиждень без інтернету.....+ поїздка на День пласту під питанням..))))..ну і подвоєно домашні завдання

мда, я б тоже не пішла і мені б нічого не сказали. ти сама пішла б?
а наказання вже якесь перевищене. Терпіти не можу коли дитину лякають,от як оце про поїздку.Вона тоді не слухняна буде а зацькована. Домашні завдання вчителі задають а не батьки а ще якщо будете ними наказувати то в неї буде такаааа огида до навчання що...короче нічого путнього з заляканої дитини не виросте. І навчання в неї ВЖЕ асоціюється з покаранням і приниженням-яка вже тут жага до знань?
Тілесні наказання (саме наказання а те просто шльопки легенькі шоб не хуліганило) не використовуватиму ніколи.На мені вже експериментували і подосі це роблять,я рішила що мої діти не будуть боятись батьків,не будуть їх тихо ненавидіти,а будуть їм друзями. Просто треба поставити себе на місце дитини і пояснити їй спокійно не підвищуючи голосу в чому вона не права.Іноді може виявитись що вона якраз права а у вас просто нерви нема куди діти.

юнацький ідеалізм)))) ех - колись і я такий був....і я так думав

спитайте мене через 10 років-така сама буду.Ну я розумію,іноді діти так доводять що думаєш "зара возьму за шиворот і закину куда подальше". Є такі,на них слова не діють.Але треба з самого дитинства їх виховувати щоб такими не були. Бо коли залазять на голову то вже занадто.
старість не радість)

пішла б звичайно і в старих..тим більше, шо вони нормальні, я б в кросівках пішла.....школу пропустила-значить більше домашнього, логічно-нехай відробляє пропущений день. а де тут залякування?
Вона ввечері вже й сама в шоці з себе була...погодилась бути чемною...такшо на свято поїде( батьки відходять швидко)

При нагоді запитаю)))

Отож. Але крім родинного виховання з "самого дитинства" є такі "виховні" аспекти як школа, вулиця, друзі і т.д. ....
І от тоді починає вилазити - "мАтякАтся круто", "плЯватся прІкольнА", "куріть ващє абАлздєнна", "а ми с пАдружкАми на рУскам рАзгАваривАєм - Атпад полнИй"............ от тоді ку ку приходить

ага..найгірший согад з раааннього дитинства..втеча від мами з свічками від температури..

На мою думку застосування сили для такої дитини це не вихід з ситуації. Треба словесно зробити так, щоб дитина зрозуміла свою помилку і старалася більше її не повторювати. Коли батьки за кожну дрібницю фізично карають дітей - ця дитина буде тільки озлоблена на батьків, вона буде думати, що всі для неї хочуть тільки поганого, все забороняють, заставляють щось робити і т.п. Це не вихід.
Але бувають різні варіанти. Коли в магазині, або в маршрутному таксі бачиш маму з дитиною, яка вже в 6-8 років "посилає" маму "ніжними" словами і абсолютно не реагує на її слова. Це вже брак виховання і вседозволеність. Таку дитину вже потрібно іншими методами виховувати (якщо вдасться) і слова тут не допоможуть.
Недавно бачила в якомусь серіалі, що молода дівчинка (18 років) почала зустрічатися з хлопчиком і банально "загуляла" з ним. Але в хорошому смислі цього слова. Вони ходили в кіно, на диско. І, звичайно, приходили пізно додому. І от суворий таточко посадив її під домашній арест заборонивши їй зустрічатися з ним. Вона і тікала, і просила... Все марно. Отже, це повний маразм дівчину в 18 років "виховувати" таким способом. Це ж тільки озлобить її. А як кажуть "запретный плод сладок". А тим більше свобода!

Таку дитину вже нема сенсу виховувати.

в мене на вулиці живе хлопчик, шкода малого: мама алкоголічка, тата нема, живуть в паршивих умовах,.....дитині 8 років, його луплять з раннього дитинства..але добрішої і милішої дитини я давно не зустрічала, гарно навчається, не жадібне, цікаве привітне дитя...цікаво чи то надовго?

Вважаю,що до дітей треба творчо підходити. Якщо і карати,то не фізично.
Я з дітьми займаюся репетиторством англійської-німецької. Так от була одна така балувана дитина- жах! Ніяк їй на місці не сидиться, я їй щось пояснюю- вона все повз вуха пропускає, питаю, чи зрозуміла, вона:"Так!" ,починаю вправи з нею робити- вона наче вперше бачить. Сама по собі дитина не дурна, але не може і не хоче концентрувати на чомусь увагу більше ніж на 5 секунд. Батьки з нею панькаються....так вона мене так дістала, сказала їй,що якщо вона зараз же не зробить те ,що я від неї вимагаю- я з нею ще півтори години займатимусь. А якщо і потім не зробить, то не піду поки вона не усвоїть матеріал. бідна дитина так перелякалася,що їй весь день доведеться сидіти за столом і займатися німецькою,що враз присмиріла і впоралася з завданнями навіть швидше,ніж я очікувала)))

А як воно батькам того дітятки? Їм також скоро це в користь не піде. А приклад я не вважаю творчим підходом. Тут було присутнє психологічне покарання.

В неслухняних дітей є причина чому вони такі. Часом хвороба, фізично змучені діти жах які вередливі.

Але головне не втратити звязок з дитиною. Спілкуватись з нею.

"Хто сказав, що мудрість, це щось більше як розуміння дитини"

П'ять найпоширеніших методів «фізичного виховання» та їх результати

1. Потрясти за плечі
Нормальні батьки ніяк не карають дитей, яким ще немає двох років. А ось гарненько його струснути, коли його репетування вже не стерпіти, можуть. Але якщо трясти сильно і довго (або несильно, але регулярно), можуть відбутися крововиливи в сітківку очей, внутрішньочерепні крововиливи, судоми, довготривалі зміни центральної нервової системи, а іноді навіть сліпота. У малюків до двох років - тонкі черепні кістки, підвищений вміст мозкової рідини, мозок активно росте і простір між ним і черепною коробкою дуже великий. Саме тому наслідки трясіння такі серйозні.

2. Дати запотиличник
Недарма в єдиноборстві удари ззаду по голові заборонені. У потиличному отворі черепа знаходиться довгастий мозок. Сильна дія на нього може привести навіть до зупинки дихання. А розташовані там же зорові горби обробляють сигнали, що поступають від очей. Тому їх пошкодження може погіршити зір.

3. Надирати вуха
Якщо робити це регулярно і сильно, посилений притік крові до голови може спровокувати мігрень.

4. Ударити по щоках або губах
Банальний, але сильний ляпас у маленької дитини може привести до пошкодження мімічних м'язів обличчя. Замахуючись долонею по губах, при різниці висоти дорослого і дитини можна потрапити ребром долоні по носу. А це - удар з арсеналу боїв без правил, здатний пошкодити крихку носову перегородку.

5. Нашльопати
Деякі рекордсмени забивають долонею цвяхи, так що рука руці - різниця. Марно ляпанець вважають найнешкідливішим з фізичних покарань. Ударна хвиля від нього стрясає внутрішні органи, і особливо це шкідливо для дівчаток: у них страждають яєчники. Якщо дитина виривається або удар направлений з висоти зросту дорослого, він може довестися дуже високо, в зону крижів. Це може закінчитись зсувом хребців, пошкодженням крихкого куприка. Якщо ж шльопають від низу до верху, під сідниці, вібрація передається по хребетному стовпу в шийний відділ. А утиски нервів в цій області - причина спазмів судин і головних болів.