Щось я логіки не бачу. Я якраз говорила про те, що українці-чоловіки ніколи небули присутніми на пологах... А те, що там французи чи англійці скликали всіх сусідів і всю родину, коли жінка народжувала - то хай собі й скликають..

Судячи з домену автор мав на увазі російскі традиції

Не побачила жодної згадки про Україну в твоєму пості, "запитайте своїх дідусів і бабусь" можна трактувати як завгодно, особливо з огляду на братерство народів СРСР, і не тільки.
Статтю я привела як приклад, якщо хочете, для саморозвитку, що ніяке то не таєнство, а звичайна фізіологічна процедура. Так що лікуйте своїх тарганів.

Ніколи не були раніше, а тепер будуть. Що цьому заважає?

Для справки, в Україні є не тіки бабки-повитухи, а ще й чоловіки-гінекологи, які теж приймають пологи.

І не треба на мене налітати.. Я теж тільки висловила свою думку. Я себе ідентифікую, як українку, що "по замовчуванню" й перелилося в цю тему, мала надію, що це й так зрозуміло. Щодо братніх народів... Ну, не знаю.. Живемо в Україні, форум, врешті, український....

Питання про те, чи народження людини є таїнством чи ні, вирішувати кожному окремо... На форумі і в житті багато хто сперечається яка ж різниця між поняттям "кохатися" і, вживаю тільки задля чіткого порівняння, "трахатися". Є ж різниця.. Правда? І те, і те, є фізіологічною потребою, але залежить від відчуттів і багато чого іншого...

Як на мене, так же й з питанням таїнства чи фізіологічна процедура... Знову ж наголошую, що кожен вирішує сам для себе... Хоча, маю надію, що ті, хто прихильний до терміну "фізіологічна процедура", з часом змінять свою думку і народження дитини будуть вважати таїнством...

Ніколи не були раніше, а тепер будуть. Що цьому заважає?
Чергова данина моді?

Для справки, в Україні є не тіки бабки-повитухи, а ще й чоловіки-гінекологи, які теж приймають пологи.
Я в курсі.. Але ми говоримо зараз не про лікарів-чоловіків, а про присутність чоловіків-татусів на пологах, якщо я не помиляюсь...

І яка ж принципова різниця?

Мова йде про історичні данні!))


Для одних це професія, для інших це подія в житті.Одні це роблять більшу частину свого життя, інші 1-2-3 рази за життя, одні все приймають активну медичну участь, інші стоять та розмови розмовляють, одні у чужих жінок приймають, інші на своїх дивляться. Є різниця чи як?

Не встигла написати першою ту ж думку.. Не буду повторюватись... тільки скажу, що лікарів вчать реагувати , якщо так можна сказати, "правильно". Це їх робота...

Он як... Я можу запитати дідусів і бабусь, чи допускались колись жовто-блакитні прапори та українська мова. Теж буде відповідь "Ні!", з чого можна робити далекоглядні висновки "нема чого існувати Україні".

Таїнством це стало виключно через християнство, яке розглядало все, як гріх - від самої жінки до народження дітей, які до хрещення вважались "народженими в гріху", через що їх заборонялось ховати на цвинтарях біля церков. В язичницькі ж часи сім"я була одним цілим, і не було там ніяких таємниць одне від одного, та й не могло бути, бо більшість жило хуторами, де крім тебе самого допомогти тобі нема кому. Батько приймав дитину у матері, як плід їхнього спільного кохання - і не було в цьому нічого поганого. Ні, треба було перепаскудити все з ніг на голову і зробити гріховним все, що природнє.
Втім, це вже питання іншої гілки.

Краще, натомість, кину ще кілька відгуків моїх знайомих з іншого форуму.

Ми з чоловіком відразу знали, що будемо народжувати разом!
Минала наша вагітність, я перечитувала різну літературу, потім переповідала ввечері чоловіку... так ми готувалались до спільного народження нашої донечки.
Зіткнувшись із неготовністю наших пологових будинків до спільних пологів, було вирішено що народжуватимемо або на Батальній, або у Мед-інституті.
Дитинка в нас "поспішила" майже на місяць швидше. Ми попали на Мечнікова, а там як відомо до цієї "новинки" ставляться не дуже прихильно. Що я тільки не вислухала - і "нащо тобі того чоловіка", і "потім ти не будеш приваблива йому як жінка" і т. д... Попри їхні силенні аргументи, я наполягала на своєму, а як ні, то забирала документи, і ми хотіли їхали в інший пологовий будинок. Відпускати нас лікар поболась, оскільки почалась вже родова діяльність, подзвонивши до головного - питання було вирішене. Чолокік повинен був лише мати спеціальний одяг. Умови на Мечнікова зовсім не для "партнерський пологів", поселили нас в окремому родзалі (там один чергує, а інший на санації),принесли кушетку, створили так бо мовити "належні умови".
Звичайно в той момент все виглядало страшно, некомфортно і взагалі я зовсім не так уявляла свої перші пологи. Але поруч була рідна мені людина, і його перебування зі мною створювало почуття безпеки, почутття того, що буде все гаразд!
А що кумедно, що весь цей день персонал навколо, розповідав про різні "страшні" історії, що чекає мого чоловіка, що він не знає на що погодився. А на другий день, спростували свої попередження тим, що ми обоє за фахом психологи, і це нібито врятувало його. biggrin.gif
Я дуже вдячна, що він був з нами, я щаслива що народження нашого ангелятка ми пережили разом. На мою думку, це зміцнює сім'ю, закладає основу міцного зв'язку батька і дітей. Чоловіку цей досвід, на мою думку, теж є корисний для входження в нову роль, для усвідомлення своєї відповідальності перед своєю сім'єю.
Звичайно, що умови в наших пологових будинках не сприяють до цього, але найперше потрібне бажання обох бути разом. Все залежить від стосунків в сім'ї.
=============================================
був присутній при народженні нашого сина. Питання народжувати разом чи ні у нас з дружиною навіть не виникало. З самого початку вагітності було вирішено, що народжуватимемо разом. У мене уявлення про пологи були здобуті з передач телебачення та літератури. Однак, ці уявлення дуже змінилися після самих пологів. Теоретично дружина народила дитину так, як це показують у фільмах та навчальних роликах, проте я зрозумів атмосферу, яка панує у родзалі. Для тих, хто вагається народжувати разом, чи ні, хочу сказати, що якщо Ви бажаєте бути присутнім при фізіологічному процесі - народженні дитини, то потрібно добре з цього приводу подумати. Якщо Ви готові допомогти у любу хвилину допомогти своїй дружині, то можете у цьому не сумніватися.
Я хвилювався з приводу свого перебування у родзалі, але коли увійшов туди і розпочалися пологи, то "робота" знайшлася і для мене. Я допомагав дружині тримати голову коли вона тужилась. Де й ділось те хвилювання.
Зате, не кожен зрозуміє той стан батька, коли він бачить появу на світ своєї дитини. Коли роздивляється на грудях своєї дружини людинку, якої ще кілька хвилин тому не було у родзалі. Коли згодом особисто перерізаєш пуповинку, а потім сам одягаєш свою кровинку у перший одяг. Про це можна бул б говорити і писати дуже довго.
Народжуйте дітей разом, однозначно. І Ви переживати нові, раніше не знайомі почуття.
=============================================
Ми нашого синочка народжували з чоловіком. І я дуже вдячна своєму коханому що він був поряд зі мною. Він справді мені допоміг! Я почувалася комфортно саме тому що поряд всі ці 12 годин була близька людина. Сама б я стільки часу не витримала б в 4-х стінах!
На рахунок умов - нам тут дуже пощастило! В нас один з найкращих пологових будинків в Україні. І створені дуже хороші умови саме для партнерських родів. Самі лікарі ЖК агітують за те щоб жінки не приходили на роди самі - якщо не може або не хоче чоловік, хай приходить мама, подруга, сестра, ... Як на мене, то дуже хороша політика - чоловік поряд більш критичніше оцінить ситуацію та поведінку лікарів, що заставить лікаря бути більш зосередженим. Наші чоловіки на пологах свого роду - наші обереги!
=============================================
Рішення народжувати разом було цілком природнім, ми і подумати не могли що в такий момент ми не будемо разом. Я звісно усією душею хотіла щоб коханий був зі мною але все ж спитала його чи не чинить він над собою насилля або ж переживає тяжкі душевні боріння, які від мене приховує.На що він відповів що бажання допомогти мені, сильніше за будь які хвилювання.
Нас розмістили в ідеально чистому окремому родзалі. Чоловіка одягнули в халат та бахіли мене- в нічну сорочку. І почалося дійство.
Перейми ставали сильнішими і я .....стала навшпиньки. Лежати не могла бо боліло сильніше і тому я босоніж танцювала балет по родзалу. Я тікала від болю і мені це допомагало. Але більше допомагала мені в такі хвилини присутність мого рідного чоловіченька. Він бігав за мною і вдягав мені шкарпеточки, напував водою витирав вологою хусткою обличчя дмухав на мене і просто був поряд. Без нього було б самотньо і страшно. Пологи тривали 4 години і о 8 ранку з явилося наше чудо. Ці спільні переживання ще більш зблизили нас а чоловік став прекрасним люблячим батьком. Бажаємо всім подружнім парам таких же легких радісних та благословенних пологів
=============================================
мій чоловік з самого початку говорив що просто не витримає пологів і не піде ні в якому разі....довгими темними ніченьками я вмовляла його щоб підтримав мене і коли він почув перший поштовх в животику він сказав - добре я буду , але тільки при схватках! я була дуже щаслива, що хотя б на таке він погодився, хоча потім вже і сумнівалася чи потрібно це мені, лишні проблеми, а для нього стрес. але пройшов час і він сам говорив що мусить бути з самого початку, підтримувати мене.
прийшов той довгожданний момент....схватки тривали 15 год. і чоловік був весь час біля мене, підтримував мене морально і фізично, робив мені чай, масаж. і коли мене відвели в родзал чоловік пішов за мною, він просто не міг мене покинути одну. це були найщасливіші хвилини мого життя, коли чоловік тримав таку маленьку крихітку на руках і ми разом плакали.
тепер ми дуже щасливі, і другу дитину будемо народжувати разом, щоб там не було.
для мене підтримка чоловіка була дуже важлива, якби не він я б сама не справилася! дякою йому!

Думаю, що поки що вистачить. Зауважу - це все люди, які самі народжували або були присутні.
Натомість дуже хотілося б почитати отакі враження, тільки негативні від присутності батька. Просто для об"єктивної оцінки проблеми з двох точок зору.
Є у когось?

наголошую, що висловила тільки свою думку і привела аргументи... Хтось хоче - вперед! ніхто за руки і ноги зв2язувати не стане чоловіка, якщо він вирішить піти на пологи...

Це все непринципово. Я питавсьо про принципову різницю.

У кожного своя принципова різниця.

Ви просто повибирали з форумів позитивні дописи, відсоток яких мізерний)))

Я брав усі дописи підряд. Жодного негативного там нема
А хто Вам заважає взяти негативні і сюди кинути?

То ви її назвете, чи й надалі переховуватиметеся?

Все що для мене принципово я вже назвав.Чого мені переховуватися?

Вищеперелічене - ваші власні таргани, з котрими варто поборотися /зокрема те, що ви будете стояти осторонь розмовляти і замість підтримати дружину, тупо дивитиметеся на її страждання/.
Щодо прохвесії, то існує думка, що жінка має вміти лише одне, а чоловік геть усе, крім того одного, тому раз в житті будете на пологах, чи не раз - не буде зайвим підготуватися цього. Якщо ж не готуватися до таких подій, то це дещо безвідповідально. Так само безвідповідально, як залишати виховання дітей на дружину, або на дитячий садочок, або на школу...

Я не прихильник Ваших методів))

Чоловік при пологах - я проти.
Жінка повинна завжди перед чоловіком виглядати красиво - а тут ти кричиш, вся спітніла, та й допомогти по суті він тобі не зможе. А морально підтримати, можна і за дверима.

Злив зараховано.



Цікаво - вже купа прикладів допомоги "по суті", жодного прикладу проти, але всеодно додаються пости "не зможе". Схоже на тисячі жертв, про які зараз говорить Росія - говорити говорить, а жодного доказу нема.

А стосовно "Жінка повинна завжди перед чоловіком виглядати красиво" - повеселили. Відразу видно відсутність сімейного досвіду - людина плутає сімейне життя з виходом на дискотеку з новим хлопцем.

Так, звісто, ніякої різнці принципової між професіїним гінекологом-акушером та просто чоловіком немає - це все мої таргани.))))))Не треба бризкати слюної, про виховання та інше що не стосуеться теми, відповідальний форумчанин - роби що вважаеш потрібно в реалі, і вчити жити будеш своїх дітей жити, а мене не доріс.Ще один зразок знайшовся.

Флуд видалено

Якби ви написали "префесійним спеціалістом гунекологом-акушером"©, то принциповість різниці була би принциповішою.
Рік навчання в училищі - вельми принципове. Як раз протягом вагітності встигнете. Гиги.

Щось я не зрозуміла про рік навчання... Відколи це в училищі вчаться на лікарів-гінеколонів та ще й рік?

А ви не плутайте акушерів з лікарями й не забувайте про те, що в училищі навчають і програмі середньої школи теж, - отримаєте рік навчання.

А те що люди заробляють цим то не принципове, те що люди кожен день приймають пологи у чужих людей це знову не принципово.Звісно.Логіка - сталева!)))

А чим же це принципово?

На скільки я знаю, акушер-гунеколог і просто гінеколог відрізняються.

Акушер (фр., допомагати при пологах) - лікар, спеціаліст з надання допомоги жінці під час вагітності, при пологах і у післяродовий період.
А гінеколог - це спеціаліст по гінекології.

Лікар присутній при пологах. Але ми ту не про лікарів, а про акушерів, котрі безпосередньо пологи приймають. Громадськість, певно, вводить в оману чоловічій рід слова. Нехай тоді буде акушерка - жінка з освітою фельдшер-акушер, котра закінчила, наприклад, Житомирське медичне училище.

Нічого поганого я тут не бачу... Все нормально, все природньо... Якщо я приймав участь у зачатті то чому не можу бути присутній при пологах?

А ніхто й не забороняє.. просто висловлюєм кожен свої думки..

Тут тема не про те "піду-не піду", тема про "хочу - не хочу" у моєму розумінні.

Тема не про "хочу - не хочу", а про "за - проти" ... у моєму розумінні.

Я - проти. Говорила про це з своєю мамою, вона каже, що в такі моменти чоловіка хочеться бачити якнайменше. Я думаю так само, хоча мені важко уявити собі психологічні відчуття при цьому

Ще поділились враженнями - не можу не подякувати дівчатам, які діляться, особисто мені дуже корисно було почитати враження тих, хто сам народив:

Мені, як і Кайенн (це авторка самого першого відгуку, який я тут процитував - прим. VJ), лікарі "наворожили" народжувати на 16 червня, але доці стало скучнувато і вона попросилася на світ трохи раніше - 6 червня. Десь підсвідомо я відчувала, що треба готуватися раніше. Буквально за день до пологів була в жіночій консультації, позбирала результати аналізів, перепрасувала дитячі речі, почала спаковувати сумки... Коротше, підсвідомість підганяла. Найцікавіше, що початок схваток я навіть не помітила. Я їх собі зовсім по іншому уявляла. Ще встигла піти прогулятися і прийняти душ, коли помітила, що почало тягнути низ живота. Я, наївна чукотська дівчина, думала, що то дитинка низько опустилася і тисне голівкою. Але коли відійшли води, стало ясно - пора дзвонити до лікаря.
Пам"ятаю, перед родами ще десь на форумі випитувалася чи можна щось перекусити, бо процес же ж затяжний. Якось не вірилося, що не буду відчувати голоду. Не відчувалося зовсім! При тому, що я не встигла повечеряти. Схватки почалися десь в 6 вечора і я вирішила, що вечеряти вже не варто. А потім не до того було.
Коротше, привіз мене чоловік в роддом, передягнулися - я в нічнушку, чоловік в халат і бахіли. Ми до останнього не могли вирішити чи буде він на родах (спочатку я сумнівалася, потім він), але все якось само вирішилося в процесі. Вже як віз мене в машині в роддом, то я знала, що будемо народжувати разом. І я ні секунди про це не пожаліла. Навіть не знаю, чи все би так пройшло, якби була сама. Поки лежали в передродовій палаті, то помагав мені встати з ліжка, накидав халат на плечі, заговорював зуби, коли треба було. Здається, нічого такого, але в такі моменти підтримка рідної людини дуже важить.
Не можу сказати, що самі схватки були нестерпні. Справді болючі почалися, може, години за дві до родів. А до того просто тягнуло низ живота трохи сильніше як при місячних. Час від часу лікар перевіряв розкриття і на схватці трохи розтягував шийку вручну. Це, певно, було найнеприємніше. Десь перед 5 ранку скомандували йти в родзал. Запам"яталося крісло - зручне, але високе, зараза. Не знаю як на нього залізла. Тим більше, що організм не сприяв: почало тужити і найбільше хотілося скрутитися калачиком десь в куточку, а не карабкатися невідомо куди. Навіть не знаю з якої потуги народила, бо мені тоді було не до підрахунків. Старалася слухати і робити що мені кажуть, але було важкувато, бо всі слова доходили якось як в сповільнених кадрах. Дуже сильно стомилася, бо народжувала я в 5 ранку, всю ніч не спала і була трохи вимотана схватками. Найбільше переживала, що в мене не вистачить сили тужитися. Але, видно, сили було аж забагато, бо було трохи розривів. Що хочу сказати: найгірший момент родів - це накладання швів. Я в пориві відвертості призналася лікарям (поки мене шили), що краще б я ще раз народила, ніж мене мали шити. Штопали добру годину. Саме в цю годину присутність чоловіка знадобилася найбільше: тримав мене за руку і заговорював зуби. Вже потім признався, що навіть не чекав від мене такої сили, бо я його як стиснула за руку, то так і не відпускала цілу годину. Помагає!

Висновок: хлопакі, качайтесь, а то як треба буде за руку втримати, а сили забракне

Хочу спочатку дати відповідь:Я за присутність чоловіка підчас пологів!
Про бридливість: Я доглядала за чоловіком після операції на геморой, і що, мені тепер розводитись, бо бачила його з іншого боку? Коли люди по-справжньому люблять один одного то їм нічого немає гидкого в коханій людині. А в пологах я би не сказала що є щось гидке-бачила два рази, та й не конче чоловікам поміж ноги заглядати.
Про те що жінка в той момент некрасива-не бачила красивішої жінка ніж та що народила, вона в той момент світиться зсередини, незважаючи на втому, полопані судини та інше.
Розумію Ластівочку, медикам в пологовому чоловіки і справді ні до чого, менше посидиться, більше уваги потрібно породіллі і так далі. Але для ти хто народжує це плюс а не мінус.
І справді, є жінки, яким в пологах ніхто не потрібен, іноді навіть лікар, який мішається в природні пологи стимуляціями, окситоцинами...таким справді краще без чоловіка.
Але більшість жінок в пологах хоче співчуття, уваги, того самого масажу чи поводити по коридору коли ноги вже не тримають.Шановні чоловіки, така жінка страждатиме не тільки фізично, а й морально, то про яку любов ви говорити залишивши страждати жінку наодинці? Любов на словах? А на ділі?
Персоналу, нашому українському глибоко чхати на породіль, їм, за невеликим винятком (є і золоті люди ) головне витягти дитинку і поставити галочку шо всьо добре, а решта по барабану. Тому часто мамці кажуть що більше в пологовий не вернуться, і багато таки не вертаються.
Тепер про досвід-я щаслива мама двох ангеляток, родила два рази сама, персонал хамський, стимулювали бо в зміну не вкладалась, дітей догодовували, хоч молока було-груди розпирало. Першу доню родила сама бо тоді партнерські пологи ще не практикували, синку-так сталось, планували інакше (татко був в іншому місті на роботі), зараз чекаємо третю мацьопу-обов"язково будемо разом.
На рахунок коштів-при партнерських пологах офіційно платиться те, що в іншому випадку і так віддаш на руки, так що...
Про інкубатор...вагітність-чудова пора, ніяких місячних, секс дивовижний, а рухи дитинки-то просто не передати словами, ні на що в світі не проміняла би ці відчуття! Але бути МАМОЮ - то певно таки не всім дано...на жаль!
ІМХО, нікого не намагаюсь переконати, це тільки думки вголос...

тему відмодеровано мною - Ластівочка

Лірики багато в цьому дописі То все добре, але добре конкретно у твоєму випадку і з твоїм чоловіком. Узагальнювати не можна. А якщо чоловік не хоче бути присутнім на пологах, що, це вже підстава сказати, що йому плювати на свою жінку? Думаю, що ні. На рахунок персоналу повністю згоден, але не думаю, що чоловік зможе дуже чимось допомогти. Судячи з твого допису партнерські пологи будуть в тебе вперше, от тоді і напишеш про враження. Взагалі, в даній темі не може бути єдиної думки. Кожен вирішує для себе і може на користь того чи іншого привести докази. Ти бачила жінок, які світилися зсередини, а я знаю таких, що казали потім, що це таке відчуття, ніби з тебе витягують розкриту парасолю і більше того не хочуть. Все залежить від точки зору. Називати когось поганими чи добрим за відсутність чи присутність під час пологів не можна.

Вибачаюся не міг стриматися, а ви що йому коли доглядали в ж**пу заглядали, чи були присутні на операції. Не можна порівнювати геморой до вагітності.

Розказувала мені знайома, що один чоловік пішов до дружини на пологи. Так та його так міцно за руку тримала, що нігтями вени порізала - тоді вже допомогу надавали обом.

Я не проти, якщо чоловік витримає таке видовище!

Краще затулити вуха, сісти в коридорі і думати про щось приємне

А що Ви в цьому видовищі побачили "такого"?

Небачу нічого страшного, в присутності при родах. Я був присутній при цьому "таїнстві", а насправді природньому процесі. Моя дружина народжувала в Іспанії. Просто так сталось, що ми тут проживаємо. Я ненапрошувався, тут так заведено. Я стояв біля дверей і за всім спостерігав. Ніхто ж непримушував мене брати "мачете" і перерізати пуповину чи зі скальпелем робити надрізи. І А від моєї присутності моїй дружині було тільки легше. Незнаю в кого як проходили пологи. Та в нашому випадку все пройшло просто та легко. Тож буде можливість скористайтесь нею. Ще цікаво ось що. Потім взяли відбиток пальця руки в дружини і відбиток ноги дитини і цей листок віддали мені. Тобто, усунута можливість підніни немовля.

Я тільки за Але якщо добровільно.За вуха не тягнутиму,а добровільна підтримка в такий момент знадобиться мабуть.Та й хочеться щоб майбутній чоловік першим побачив дитину)) Ну в смислі одним з перших

От шо не допис, то одне ж.
Пане Віджею, ви так говорите, регулярно ходите на роди?


Як і стояла на своїй думці. Ні!

Справді,а то потім ще допомогу надавати будуть,нашатир під ніс тицяти

Це було звичайне запитання, до того ж не до Вас.

нажаль не осилив вищесказані пости.....
з власного досвіду скажу наступне: я - за, але у випадку, коли це спрямоване на ДОПОМОГУ (різні обставини) дружині.....будучи присутнім в родзалі я бачив багатьох чоловіків, які при криках дружини або виходили, або не помічаючи її, ходили взад-вперед, чи відповідали на телефонні дзвінки типу "ще ні...не родила", при чому заважали медперсоналу та ,я не можу казати як їх жінки це сприймали, фактично були "зайвими".........
так, мені було важко, і фізично, бо 12 год. біля дружини, і морально, коли бачиш і чуєш як вона кричить, але це все знімається перед фактом народження дитинки.......ЦЕ МОЄ ВЛАСНЕ БАЧЕННЯ!
п.с. моя дружина, наприклад, дуже задоволена, що я був разом з нею, і ні в якому випадку, не хотіла, щоб вона була сама або з кимось іншим родичем.....

Не можу не порекомендувати наступні лінки для прочитання.

http://users.livejournal.com/ulyana___/137647.html
http://germanych.livejournal.com/139656.html
http://groben.livejournal.com/90509.html

особливо сподобалось місце

эта спокойная доброжелательная уверенность, резко контрастирующая с уже виданой накручиваемой нервозностью, оказалась лучшим лекарством. Не понадобилось никаких сохранений, супруга нормально спокойно доносила и в положенный срок также беспроблемно родила. Ваш покорный слуга при сем присутствовал. Я пишу это не в целях рисануться - какой, мол, я офуенный маладэз - а потому, что в Израиловке это норма. Причем не просто норма. Это обязанность мужчины - находиться рядом и поддерживать жену. Мужчина там может отказаться от присутствия на родах только в двух случаях: если он ортодоксальный еврей или если он мудак. Причем во втором случае ему не постесняются об этом сказать.

Ластiвочко, якщо не важко - прочитайте і прокоментуйте зі своєї професійної точки зору.

І я проти присутності чоловіка. Жінкам – жіноче, а чоловікам – чоловіче. Хай за дверима сидить чекає чи дома на телефоні висить. Народжувати дитину – суто жіноча справа і майбутньому таткові там робити нічого. Помогти він не зможе, а на чадо своє ще налюбується.