Ще й як отримував. Хоч і не сильно, але часто. Проте з часом мої батьки зрозуміли, що це все марно і почали по іншому мене виховувати

Ти диви, пропустив.
Це означає, що я пішов з дому. Назавжди.

Я взагалі в дитинстві була тихим кошмаром. Якось годинник тата розбила. Цеглою. Я ващет просто хотіла подивитися як він працює. Розкрутити не додумалась. Ото скандал був....
А найобідніше моє покарання було за поламану мамину китайську троянду. Там таке шикарне "нєчто" в величезному вазоні росло. Мій молодший брат пообривав квіточки і заодно пару гілок зламав. Так як найбільша капосна западлістка в сім"ї була я,то ніхто мені тоді не повірив,що то НЕ я зламала. ...

бити ні, але кричать на мене по сей день)))))))отримую за свою меншу сестру... найбільше мене вбиває відповідь на моє закономірне питання "чому я?": "бо ти старший"...

Було діло - добряче по дупі на дають. Але я такої натури що це мені не помагало і всеодно(ніби на зло) далі продовжувала ще більше пакостити. Ну я ж дитиною була, мені все цікаво... всюди вспіти потрібно було... Фізичні методи в розумних межах потрібні у вихованні підростаючого покоління.

Так!!! Мені добряче перепадало від батька ( майже завжди нізащо )!!! Коли бачила його оскаженіле від люті лице, перепрошую, але дзюрила в штани від страху!!! Не ображаюся на нього за це, адже з роками прийшла до висновку, що так проявлялася його любов і хвилювання про мене, в стресових ситуаціях, ну наприклад коли він мене загубив у чожому місті, а мені було лишень 4 роки, свій страх і хвилювання він передав моїй дупі!!!!
Нажаль, як я не намагалася відгородити моїх синів, від таких переживань - мені не вдалося! Чоловік теж їх бив!! До слова, мій чоловік наймолодший у родині - викоханий і випестуваний батьками, отже про його тілесне покарання і мови не може бути!!! Отже, робимо висновки!

Отримувала по дупі від мами і по лівій руці в школі від вчительки(бо лівша і лівою писала).Тепер я все ще лівша, але пишу і правою, і лівою.Вдома стояла в кутку.На гречці стояла з братом...за компанію.Шкода було халамидника... Своє мале бісеня не б"ю, хіба іноді по дупі плесну, як вертиться, шило...Виховую морально - виводжу в другу кімнату і даю час заспокоїтися(бо провини дитячі, не серйозні).

мене билим коли я нечемно поводився або коли батько був п'яний, так він мене закаляв... у той день коли я перший раз не заплакав від його побоїв батько сказав, що нарешті він за мене спокійний, і майже ніколи не бив. Пам'ятаю такий діалог з батьком:
батько : дівчата люблять пісюна
я: ні, вони казали, що він їм огидний ..... після чого я отримаю нищівний удар головю об стіну ....

Не один... То точно... Правда, мене вистачило до 24 років. били регулярно (і заслужено, і не заслужено) років так до 18.. Потім попустились... А останньою краплею було, коли захищала маму від тата.... Приревнував і вдарив маму. Я влізла. вдарила тата кулаком. за що відлетіла далеченько. Наступного дня мене вдома і в місті вже не було... Зараз б"ємося на словах..

Били, і морально тиснули. У дитинстві думав, що це все фігня, що я сильний і справлюся, а на них мені начхати. Але зараз розумію, що це наклало відбиток на наші стоснки на все життя.

Отримував як малий був по задниці трішки, але щоб били в прямому розумінні слова, то ніколи. Вже як подорослішав, то наставляли на праведний шлях морально. Особливо літом бабуся лупцювала і сварила. Звичайно, я та мій двоюрідний брат ще ті "фрукти" були, як збирались разом. Нелегко їй було з нами 3 місяці на канікулах. От що запам"яталось, то те що вона нам казала:"Я думала що ви хлопці з кожним роком розумнішаєте, але чим ви старші тим дурніші".

часом розмовляєш з людиною, чи тут читаєш дописи і думаєш: а жаль шо не били...Декому і зара не завадило б дати добрячого перцю. В темі взагалі то питається про прочухана, а не про побиття...іноді словом можна так вдарити, що сидиш і думаєш: краще б вдарив ніж таке має казати.....

деколи добре перепадало, це робили батьки з метою виховання, але здається марно, бо я не змінилась , просто тоді їх зявилось таке почуття як страх і навіть брехати почала. Тож я впевнена, що крім скаліченої дитячої психіки більше нічого не добитись.

Ну, а як без того, я ж був нормальною дитиною. Без прочуханки, як без пряника

Не пригадую чогось надзвичайного в тому плані, може, тому, що була зазвичай дуже чемною. Відповідно іноді діставалося за якісь дурні вчинки, але вже навіть те зараз не пригадується - просто прикрикнула мама трохи, та й все. А тато взагалі не сварив ніколи, наскільки пригадую

ніколи не отримувала.
мати розповідала, що ні разу в житті й не намагалася мене вдарити чи накричати.

В дитинстві-майже ніколи,а зараз регулярно,за регулярні виходки!

Вас в такому віці ще карають, бють батьки?

Мама-ніколи,знає,що навіть сперечатися зі мною нема сенсу! А от батько,постійно вчить як жити,коли і куди(і з ким) йти,що одягати! Може по "писку" файно дати,якщо язика розпускаю! Але те,що батько мені вказує-неозначає,що я його слухаю-це раз!
І взагалі,що я зроблю? В мене ТАКІ батьки(батько) я їх(його) невибиразла!-це два)))))

ну, судячи з твоїх дописів, в т.ч. про їх секс - мало тебе луплять, ой мало .

Прочуханка? Прочуханка не обов"язково бити...іноді слова можна так проскородити, що мало не видасться

Стоп! При чому тут той секс? Ну так,я не постукала,але ж я в себе вдома,тому небачу там нічого такого,щоб вказувало на мою невихованість!
А ніхто не казав,що мене бють,казала що по "писку" тато може дати разок,другий,тай на тому все!
Тай взагалі,я вважаю,що в такому віці вже немає сенсу пробувати перевиховати! ІМХО

100% сенсу нема...
нічо, колись і татко з мамою в себе дома в двері не стукатимуть... оціниш

хі-хі...боронь Боже...хоча....недумаю)))))

для когось отримувати по писку - звичне діло...Як на мене - ляпас по обличчю досить таки принизливо, для кого б він не був..за ляпас колись і на дуель викликали.....
хоча різний ляпас по писку може бути, може й стіна додати

Бачу ти в тому шариш....хм..незнаю,непробувала!

ну так...можу завалити по писку

Якщо по темі: мені здається, що прочухана ми всі отримуємо чи в дитинстві чи зараз...але прочухани дитинства так відрізняються від теперішніх. Нас з сестрою досить суворо виховували. Не обов"язково бити, ні...Я колись, маючи років 5 була під татовою опікою і замість сидіти в піску - пішла бавитись коло сусіднього підїзду. Файно нам так пішло - пасочки робили, магазин мали....а тато тим часом задрімав, прокинувся, в вікно - мене нема...куроче обшукав усі прилеглі посадки, мікрорайон, магазини...аж поки не прийшла мама з роботи і не привела мене....мене ніхто не бив, але я донині знаю: Я МАЮ ПОДЗВОНИТИ і сказати де я є!!! так шо наука не йде до лісу

так,тіко важай шоб стіна не відала...чи той кого битимеш!

Так Тернопіль, ану тихо, нікого не треба бити по писку! Зараз не ті часи, ну можете хіба заковати один одного наручниками з мєхом і побити шкіряним батогом по дупі )))

Мене ніколи не били батьки ні в дитинстві,ні зараз(ну може пару раз легенько. Так,чисто символічно). І за це я їм дуже вдячна. Взагалі я вважаю,що це не правильний метод виховання,можна ж і розмовами,моралями проблему вирішити. А може я не розумію тому,що я завжди розуміла батьків і прислухувалась до їх порад. Різні ж діти бувають.

В дитинстві часто получала прутом по дупі))) тепер вже велика, щоб бити

ізочрьонно тебе наказували! ТЕпер мабуть прут об дупу зламається

От я пригадую, моїх двоюрідних братів батько лупцював. Не часто, але злісно: кропивою або гумою... Що я вам можу сказати: вони, як вогню, його боялися, і помилок не повторювали. Правда, уже тепер можу сказати, що таке "виховання" особливо сильно їм не допомогло: як були дезорієнтованими в житті, так і залишилися. Може, все ж краще було пояснювати?

О,точно! Згадала як колись на вихідні поїхала з мамою в село...і розбила вікно))) Мама тоді так позорно за мною з прутом по подвірї бігала! Зараз смішно згадувати,а тоді було не дуже

Не я девушка хрупкая

За мною ніхто з прутами, арматурою і кропивою не бігав.
Я в дитинстві був великим і всімвідомим шкодником. Псував меблі дома, сусідам робив збитки, перемальовував сусідських котів в різні кольори, привязував консерви до автомобілів, постійно вибивав мячем вікна та збивав на велосипеді злосних песиків на вулиці. Це тільки короткий перелік. Сусіди мене на відміну батьків зловити не могли бо я швидко бігав. А Батьки частенько любили потріпати "за-барги" і накричати, а так то ніколи не били. Згодом вони мене за збитки позбавляли кишенькових грошей. Цей метод був набагато ефективніший.

Медіярував.
Панно Амфітамінко, дотримуйтесь теми.

Звісно отримував. Як на мене всі через це пройшли))). Ну на мене більше кричали ніж били..(було б краще щоб набили ніж кричали).

Наскільки памятаю я рідко за щось получав(не знаю, може в мене щось з пам'яттю ), але все-таки були такі випадки, які добре вклалися в голові.

Мене батьки ніколи не били. Іноді трішечки сварили

А мене ганяли тільки так,я в дитинстві був з "глистами"на одному місці,всидіти неміг! Постійно випрашував,було за що,а на них я не злий,вони виростили мене... Як моя мати каже із-за дурної голови страждає срака! І,саме головне,словами до мене нічого не доходе,та й зараз майже так само,не доходе! Я не буду хвалитися що робив,але робив,що про мене не один раз газета писала,місцева! А зараз смішно,дуже,я думаю що на дітей руку я не підніму,а там буде видно,без профілактики не обійтися! Все в рамках!

Бити мене не били, але довгі моралі була змушена вислуховувати часто.... час від часу навіть думалося "Краще вже б вдарили по м"якому місці кілька разів, аби тільки не сварили"

Нє. тільки моральний тиск.

ВакуОлька:Перенесено



О, ще й справедливість згадали, ну, а як же! Куди ж нам без справедливості-то - "всьо пропало"© ж без неї!
Ява є цілком справедливою, і їй непритаманна "справедливість", що про неї торочать люди.

А, ви про це, а... я думав, то сварки між батьками малися на увазі.
Тоді постає інше питання: а навіщо дитину сварити?

А чому ні? Тим більше, якщо є за що.

Цікаво, за що ж?..
Хіба її вина, що батьки не можуть навчити?
Най себе сварять!

В цьому випадку мені пригадується невістка (братова жінка). Вона, коли син в них народився, твердила, що дитину не дай, Боже, не можна бити, сварити і теде, що треба лагідно, культурно. Недавно приїжджаю, а в них вже їх повчальне спокійне "Марку, тихіше, заспокійся" вже не проходить. Після спокійного тону, почалося гримання на малого (дитині всього два з половиною роки), невістка не витримує і до брата(чоловіка): "Та тріпни вже його!". Ось так. Мабуть не завжди виходить навчити.)

Ну, такі бо батьки.
Син мого начальника не слухняний, але поміркований - вихований розмовами без ніяких сварок.

Цікаво, що Ви скажете вже буквально за кілька років.) Бо зараз філософствувати легко.)

Е... його сину вже 10 років. І за весь час принаймні батько його жодного разу не сварив. Пояснював, скаржився, що він його підводить або що, проте не сварив.

Я мала на увазі Вас.

А щодо сина Вашого начальника, то маю такий самий наглядний приклад. Мій знайомий - дуже делікатна, інтелігентна людина. Має сина, правда йому вже 17-ть. Так от, він на сина теж ні не сварив жодного разу, вже й мовчу про побиття - навіть думки такої не допускав. Отямився щодо неправильного виховання аж тепер, коли вже по-суті пізно. Син непідконтрольний зовсім. Ні навчатись не хоче, пропадає з компаніями по кілька днів, забавляється вже наркотиками, гроші краде, а по дому ніц не хоче помагати. І що з того інтелігентного виховання?