цікавить статистика!

Пройшло два роки... здається, як подібну тему, створену мною, видалили.
Сподіваюсь, цього разу тема житиме.

Ще ні - не беруть

В цьому році виповниться десять років сім'ї

Не одружений. Але скоро буде чотири роки як живу у цивільному шлюбі і від часу заручин.

да

я?

Так, одружений

Нєа

тут головне не штрємпєль в пачпАртє, а ваше ставлення до цього питання........

нє, навіщо?

Панавтор теми питав про статистику, як це не низько.

не заміжня. зможу вийти заміж за 3 роки.

Чому нема варіанту "Ні, і не збираюся" ?.....

ні , і в найближчі 5 років не збираюсь

Замужем.. Уже четвертий рочок

Шість років була у цивільному шлюбі, і вже майже півроку як в офіційному. Знаєте, мені подобається

неа..не кличуть ше..але б вже навіть якесь дєцко хотіла....

Та нє поки що)

Ще ні, але збираюся найближчим часом!

Вже на одинадцятий рік повернуло. І цікава дата одруження вийшла 11 числа 11 місяця о 15 годин 15 хвилин, 1998 року.

Ні й не хочеться в найближчі 10 років це точно.

.ТАК. 4 РОКИ

Ні

От цікаве голосування, а якщо хтось розлучений і збирається скоро одружуватися, то куди галочку ставити? Жартую.
Я ще не одружена.... Сподіваюся що скоро вискочу. Хтозна..

ох, ні ще....і поки не збираюся заміж, але хто зна, як воно буде)

Потім пізно буде вже. Дітей тре народжувати чим раніше тим краще...

Ні.Але до 22 думаю одружитись. Не хочу "сидіти в дівках" до 25. Ну до того ще дожити треба-поживем,побачим.

НІ!!! ні-ні-ні-ні-ні!!!! НЄА!!!!

Ну то давайте народжувати в 16, чим раніше тим краще Ні демографічній кризі. Типу після 30 років не беруть ні заміж, ні дітей народжують?
Брєд і ше раз брєд.

"Засидітися в дівках" не думала, що такий вислів ще підходить для нашого століття.

не одружена ів ще певно довго не буду
по перше замала ще по дреге хто мене таку паскуду возьме?0)
от з чим з чим а з одруженням в України проблєм нема)

Після 30 народити важче через фізичні причини,але в 16 теж не вихід. В принципі в кожного своя "межа" і "золота середина"-і щодо дітей і щодо шлюбу.
Підходить,як бачиш. Не те що б я боюсь що всякі сусіди шептатись будуть-на це мені начхати.Просто хочу до 22 мати надійний фундамент,опору - сім"ю і роботу,так я почуватиму себе спокійніше.

Крихітко, з одного боку ти права, в кожного свої погляди, і з цим спорити я не буду.
Просто опора, яка мені потрібн, в мене троха інша. Спочатку потрібно построїти стабільний матеріальний фундамент, зробити карьєру. А чоловік і діти то вже наживне.
Багато жінок народжують після 30, і у більшості випадків все проходить нормально. А проблеми можуть виникнути і в 22-23 роки. Все залежить від організму, а він як ми знаєм, в кожного індивідуальний.

Я і про кар"єру сказала-подивись сама.Для мене найнадійнішою опорою були б обидві сторони життя,точніше благополуччя в них.І кар"єра і сім"я,і щоб все гармонійно поєднувалось.

А "наживати" кар"єрний фундамент і матеріальне я хочу вже разом з половинкою.І не назвала б свою дитину "наживною".

Стаьілтну карьєру в 22 роки не досягнеш. Тут потрібен час, приблизно до 30 найважливіші кроки будуть зроблені.
По друге я просто напросто не представляю, як можна жити з однією людиною день в день. Заміжжя то зовсім не для мене, мабуть це одна з головних причин. Можливо я просто боюсь тої відповідальності, яку мені прийдеться нести не тільки перед половинкою, а й перед Богом. По друге я знаю, що буду жахливою жінкою. Я не люблю готовити й робити хатню роботу. Тому мені краще бути самій
А діти то вже зовсім інша тема, про яку я навіть думати не хочу. Материнські почуття в мені ще не проснулись.

В 16 - ні. Але, що раніше, то краще - так і є. Якщо не стають на заваді якісь непереборні фактори, то треба з цим впоратися раніше.



Цікаве ставлення. Вітаю, маєте всі шанси підійти до пенсії самотньою кар'єристкою з купою грошей, які нікому не потрібні.



Це ви в пологовому будинку такі дані отримали?



А ще розумні люди знають, що в Україні здорових організмів просто нема.



З такою заниженою самооцінкою про кар'єру краще взагалі не мріяти.



Точно. До тридцяти паритися, робити кар'єру, щоб на її злеті піти в декретну відпустку на рік-два, після чого все починати спочатку, на що часу вже не залишається. У Вас, пані, геніальні плани.



Я Вам по секрету скажу - моя дружина зізнавалась, що колись так само думала. Всі так думають, поки не стануть дорослими...



Ви взагалі хоч одну людину, яка це любить, в світі бачили?

Якось так звучить паскудно. Щось на кшталт, скоріше сядеш, скоріше вийдеш. Головне, незабивати собі цим голову. Все станеться само собою, та й відчується що "дозріли" і до одруження, і до дітей.

В дечому згідна з яскравою - стосовно стереотипів. 25 років - це далеко не діагноз "старої діви".
Стосовно мене - я ще не заміжня і в цьому питання ще не визначилась. Тобто, хоча мені вже аж 20, я вважаю себе замолодою для одруження. Можливо, це через власне відсутність якоїсь стабільності, як фінансової так і душевної (через проблеми, повязані далеко не з особистим життям), а можливо через виховання - в мені заклали досить багато західного способу мислення, хоча 30-35 не вважаю страшно, але не зовсім прийнятно. Хоча з іншої сторони, в мене організм такий, що потребує якнайшвидшого народження діток. Знову ж таки, з іншої сторони, я вважаю, що на все у кожного свій час. Не потрібно спеціально це відтягувати, але й не потрібно за цим гнатися.
Наразі я хочу вирішити всі справи, які не стосуються одруження, для того, щоб захистити себе і майбутню сімю, в першу чергу від інших людей, власне з чим і повязана моя внутрішня нестабільність. Одружуватись я хочу вже тоді, коли буду спокійна і не боятимусь, що в шлюбі завагітнію, бо нема матеріальних можливостей на дитинку.
Ще одна сторона моїх думок, це те, що мені добре живеться неодруженій, я з дитинства самостійна і не залежу від чиєїсь допомоги. Але коли привязуюсь до людини, розслабляюсь, і тоді стаю (відчуваючи поряд чоловіка) якоюсь беззахисною (ну це трошки перебільшено, тим не менше, не зовсім мене влаштовує). Хоча з ншої сторони, я консерватор у тому, що все таки, потрібно одружитись, щоб як мінімум дітки народились в законі. Я прихильниця цивільних шлюбів лише для того, щоб взнати і спробувати, як з людиною жити, але не на все життя.
Хоча, що є незаперечним так це те, що шлюб НЕ МАЄ НІЧОГО ПОМІНЯТИ у стосунках (в кожному разі в гіршу сторону)

Нііі)Та як можна!!!Мені ше 18 нема!!!

Дуже культурно і розумно з вашого боку, пане VJ, придиратися до мого кожного речення.


Непотрібні фактори присутні майже завжди. А ось чим краще-тим ліпше, не згідна, так як кожна людина розвивається індивідуально, як і в фізичному, так і в моральному плані. Хтось готовий стати матір*ю і в 20 років, відчуваючи, що це її обов*язок в цьому світі. У когось такі інстинкти появляються пізніше, на 5, 10, 15 років, неважливо. ТОму таку фразу не потрібно приписувати кожному.



Діти в Африці як голодали, так і голодають. Сирітьських притулків не зменшилось. З кожнем роком люди все більше хворіють. Тому, пане, гроші потрібні всюди, особливо зараз.



Ні, це я сказала згідно ситуацій, які траплялися з моїми знайомими, що народжували в 30 і більше.


Ну звичайно, просто мені здавалося, що в такий вік люди з заниженою самооцінкою, тільки випускаються з університетів.



Це де ж такі сроки дають на декрет, Ви мені скажіть. Завжди думала, що максимум то 6 місяців, потім вже якось і няню найти можна. І починати спочатку не потрібно буде. А за мої плани Ви не переживайте, я якось сама розберуся.



Скажу чесно, бачила. І не одну, і не дві. Тому поважаю таких людей, в кого є стільки терпіння крутитись біля плити, чи погодинно витирати пилюку.

Точно,я колись в 8 років прийшла до мами і заявила що хочу дитинку))) Мама мене тоді ще й висварила( Але інстинкти вже відтоді ожили))

У мене така тільки одна є. Вона вже встигла з того часу побувати під ножем хірурга з онкологічних причин.



Це якщо їх послали до університету "аби дитинка догуляла після школи", як у нас посилають 95% студентів. Інші 5% працюють. Зокрема я працював ще до університету, два курси стаціонару поєднував з роботою, потім перевівся на заочне, аби перейти на повний день і зрештою закинув той університет взагалі, маючи до 22 достатньо непогану кар'єру і зарплатню.
А хто хоче погуляти в дитинство весь цей час - то на здоров"я. От тільки, як я вже казав, про кар"єру йому краще не мріяти - на реальній роботі таких з"їдають з тельбухами, і сидять вони на нижніх ланках кар"єрних сходів до пенсії.



Ви вперше чуєте про відпустку по догляду за дитиною до трьох років? Вивчайте закони, пані, це дуже корисно з усіх точок зору.



Коли ця проблема перед Вами постане, повірте мені на слово - Ви все зрозумієте. І про нянь теж.



В більш благополучні часи більшість фірм намагались позбутися вагітних під будь-яким приводом, оскільки платити декретні дуже вже дорого для компанії - у мене таких знайомих залишилось без роботи щонайменше троє. В кризові ж.
Навіть не буду продовжувати - здогадайтесь самі.



Саме таких, які не "виконують, бо треба", а "люблять"? Покажете якось при нагоді цей артефакт.

Панове, про що це ви?Тема "Чи ви одружені?" А ви моралізаторством займаєтеся і підлаштовуванням фактів під себе. Даруйте собі.Щоб не було не до теми, то справа одруження - річ глибоко індивідуальна.Моя викладачка заміж у 40 років вийшла.І щаслива в шлюбі, ібо класик сказав :коханню всякий вік підвладний))))Шануймося.

І що? маємо тут дублювати відповіді опитування, пишучи лише "так" чи "ні"?

Це безумовно було би нудно.

Ти шо в селі бабці не маєш?

Однозначно! Бабуся в селі за відсутності хлопця в 16-18-річної дівчини вважає вже її старою дівкою. А якщо до 20 вона ще й незаміжньою лишиться... це вже кінець всьому на світі. Трагедія віку!

Круто! Згадалася пісенька:
- Мамо, мамо люблю Гриця, Гриць на конику вертицця
В гриця шапка до лиця, люблю Гриця молодцця
От так от колись людям міски промивали на селах)

Я 86 року народження, мені зараз 22. Я ще не одружений... важко знайти свою полонику.

мені здається, що коли це твоє, то відчуваєш
і великого переломного моменту з одруження не виходить
бо все і так ясно