Яке щастя, що не всі так думають. Інакше б я досі був би без сім'ї.



Я, шановна, не думаю, я чудово знаю, що так буває. Рідко - але буває.
А взагалі досить дивно чути від дівчат якісь вимоги - наприклад щодо обов"язкового спільного життя тільки після штампу, коли вони в обмін нічого не можуть дати - наприклад цноту. Ну піде чоловік на такий важливий крок, як зв"язання себе офіційними стосунками - і що він за це отримує? Дівчину, що "була у використанні"?
Вибачайте, звісно на слові - особисто я так не думаю, але якщо вже йде розмова про те, що "щось може бути лише після чогось" - то цинізм за цинізм.

Якщо людина ставить якісь умови - то вона має бути готова до зустрічних вимог, бізнес є бізнес.

Покажіть мені дівчину, яка скаже: "Я не буду спати з тобою, поки в мене в паспорті не буде штампу!". Всі дівчата думають так в 15-17 років (хтось і не тримається тої цноти, а хтось і в 25 переконаний в цьому). Але коли дівчина зустрічає людину, з якою вона хоче бути разом, яку вона полюбить. А ще коли почне їти мова про весілля, то повірте, ні одна не буде берегти свою цноту до весілля. А на рахунок "дівчини у використанні", то я думаю, це навіть неозброєним оком видно по її поведінці. Та і чи має це таке значення. А отримати мужчину "який вже був в використанні"? Це не цинізм так думати, шановний?


Ви хочете сказати, що ваша теперішня жінка би не захотіла б одружитися з Вами. Вона була згодна тільки на цивільний шлюб? А цивільний шлюб не завжди гарантує наявність в майбутньому з цією людиною сім'ї. Тому не будьте такими категоричними.

Ну шлюб це свого роду одні умови, зобовязання і обовязки

То я правильно розумію, що для Вас факт втрати цноти не настільки важливий, як факт спільного проживання?



Не повірю, бо знаю протилежні випадки. Так, це рідкість, але щодо "ні одна" - не треба так узагальнювати.



То як, якщо не секрет?



Анітрохи. Чоловіка "б-у", якщо він щось підчепив, запросто можна вилікувати, та й імовірність підчепити у нього менша, бо це не в ньому все залишається після сексу, це він залишає, образно кажучи. Відповідно ймовірність, що жінка щось підчепить від чоловіка, згідно повідомлень медиків в три рази вища, аніж у чоловіка від жінки. Тому навіть з чисто медичної точки зору "жінки б-у" небезпечніші за чоловіків.



Вона була згодна на все, щоб бути зі мною, так само як і я, в якому статусі це буде відбуватись - їй було все одно. І заради цього вона пішла з дому, аби прожити до весілля п"ять років в цивільному шлюбі, і бути зі мною, як в католицькій обітниці, "в горі і в радості" - без жодних умов і вимог. За що я їй, відповідно, буду вдячний до кінця життя і сподіваюсь, що наші спільні десять років намагався зробити для неї все, що міг.
Багато чоловіків та жінок, які отак вискочили заміж-одружилися "з батьківського дому" можуть сказати про себе те саме?



З точки зору держави - так.
З точки зору двох людей - це просто реєстрація стосунків для держави.
А от коли в стосунках з'являються умови одне одному - тоді стосунки починають стрімко котитися до свого кінця. Бо жодна людина, яка б вона не була гарна чи погана, терпіти не може примусу.

Не будемо переходити на особистості. Але в більшості так і буває.


А по чому Ви це знаєте? Думаю, що не перевіряли. По її розмовам, поведінці... Це так оманливо. Достатньо бути розкомплексованою в розмові, і чоловік повірить, що в неї були інші чоловіки. Або навпаки. Вона невинним поглядом подивиться на тебе, покаже що не вміє цілуватися, і будь-який закоханий чоловік повірить цьому погляду.


Секрет!

По ходу цивільний шлюб тут ні до чого. Тут на лице банальний обман. Якщо вони не могли нормально відверто поговорити, будучи в цивілці, то хто їм винен? А так, очевидно, обох все влаштовувало.

Я ж не питаю, чи Ви щодо себе вважаєте так. Ми ведемо розмову про абстрактні, про думку в цілому.



А Ви як думаєте? Чи по Вашому чоловіки між собою про такі речі не спілкуються?



Пані мене, вочевидь, вважає таким молодим і наївним, що аж приємно за таку думку щодо себе

З.І. Хтось хотіла бути обманутою а хтось хотів обманювати. До пори до часу такий стан речей влаштовував обох, от і все.

А мова в моєму дописі йшла не про це. Просто чому ви, чоловіки, вимагаєте від нас цнотливості, а коли ви переконуєтеся в її відсутності, просто називаєте позаочі "дівчатами б/в"? А вам можна? Чи ви також чекаєте першої шлюбної ночі щоб стати мужчиною? Це маразм! Будьте простішими. А нормальна, відповідальна дівчина, яка прагне сім'ї і серйозних стосунків все-одно дочекається Вас і тільки з вами втратить цноту. І не важливо чи за рік до весілля, чи в цивільному шлюбі, чи в першу шлюбну ніч. Все решта дурня!


Я дуже рада за вас! Але це випадок один з багатьох. Хочу всім побажати такого кохання і відносин в сім'ї!


Та не думаю, що вона хотіла бути обманутою! Вона хотіла почуття і сім'ї. Таке життя влаштовувало обох. Так, це правда. Але не так сталося, як гадалося!


Не тіште себе дарма, я не вірю в Вашу наївність.

ну то пригай

та ну на фік. Два-три роки спочатку треба просто пожити разом. Штамп в принципі нічого в стосунках не змінить,просто потім якшо раптом не зійдемось характерами,то розлучатися важче, довше..і в деяких випадках дорожче. На фіга мені ті стреси?))

Шановна Ластівочко, якщо це шлюб - то він вимагає таких самих обов’язків (про що я і говорив)... якщо ж це не шлюб, то його і штамп в паспорті не зробить шлюбом...
Цивільний шлюб це не "попробувати" - це власне і є шлюб... або ж не називайте це шлюбом...

далась вам всім та офіційність... тим паче відібрати половину "спільно нажитого" зараз можна і без штампу... а зі штампом розійтись коштує аж цілий місяць без напрягів і 50 баксів з ними...

В цивільному шлюбі партнери обов'язки свої виконують, тому що просто хочеться зробити щасливою свою половинку. А в законному шлюбі накладаються обов'язки перед державою та суспільством. Це дещо може притісняти самопочуття партнерів.
Один великий плюс узаконеного шлюбу - менше податків знімається з зарплатні у державних організаціях
Ну і вважаю, що законним шлюб повинен бути, коли є діти. А щасливим можна бути завжди.

Zuzik ну бачите, ми по-різному сприймаємо слово шлюб. Для мене шлюб - офіційно усе, з печатками, паспортом, з усіма зобовязаннями які ти ставиш перед собою і чого чекаєш у відповідь, з церковним обрядом, дітьми і багато що чим..а громадянський - це всього лише сожитєльство. даруйте, я нікого не хотіла образити..просто кожен викладає тут свою думку, навіть коли вона не зібгається з чиєюсь..

Після того, як дівчина закінчила навчальний заклад і вже готувалась до від’їзду додому, я зрозумів, що потрібно діяти, і серце підказувало, адже втрачу її, оскільки в сусідній області мешкає. Запропонував на перших порах жити разом, чи зійдемось... )) Батьки дівчини спершу були проти, як так відпустити її невідомо до кого, познайомився я з батьками в момент переїзду дівчини до мене. Прожили півроку в цивільному шлюбі і одружилися На подружнє життя не жаліюсь, все супер, великий плюс в тому, що ми живемо самі! В кінці року очікуємо малюка

гм... тут ми і розходимося... можна багато про що ще посперечатися... але ви самі собі суперечите...
зобов’язання і печатки в паспорті речі різні... років 100-150 назад ніяких печаток не ставили... і паспорти були не у всіх... однак шлюб був... саме за ознаками які я навів...
а зараз дуже часто і штампи є... і навіть в церкві свічку відтримали - а зобов’язань не відчутно...

Ви ж, перепрошую, ставите в порівняння різні за природою речі а потім доводите що одна з них краща... я вірю що веслом краще грести... але їсти все таки краще ложкою

З вами цікаво дискутувати Або ви неуважно читаєте Ми тут говоримо не про загальні речі, а кожен про своє ставлення до такого явища як цивільний шлюб. Для мене шлюб, зобов’язання, печатки в паспорті, благословення і все решта - одне ціле, розумієте? Я однолюб по натурі і людина обов"язку...Коли робити такий важливий крок - то добре все зваживши ну і плюс традиції родини. Розумієте про що я? Я сприймаю цивільний шлюб лише коли у людей вже був негативний досвід у шлюбі...І я не осуджую нічиє рішення спробувати пожити на пробу, я лиш кажу, що для мене це не прийнятне...ось таке от

Звичайно що я неуважно читаю... і радий що вам це подобається...
якщо ви... чи то пак МИ... обговорюємо питання шлюбу і одного з його різновидів, то не погано було б хоча б мати одне і те ж на нього, шлюб, бачення...
за вашим дописом більшість населення 100 років тому не була в шлюбі... оскільки не мала печатки в паспорті... як мінімум...
а на території СРСР часто не були в шлюбі бо не мали благословення (не знаю чійого... але чійогось точно не хватало)...

З.І. Я вважаю, що для конструктивної критики "цивільного шлюбу" було б не погано уточнити чим він відрізняєтья від "шлюбу"...

Zuzik
таки Ви неуважні . для мене цивільний шлюб це - "сожитєльство".
Наводити приклади столітньої давності не варто)))колись і у стадах жили. Тому свої позиції ми з Вами вияснили(принаймі Вашу я зрозуміла) тож хотілось би почути інших співрозмовників

ну що ви, Ластівочко... я так просто не вступлюсі...
"Проти громадянського шлюбу, проти того, щоб спробувати пожити, а потім офіційно так сказать..."
ви або не використовуйте слово "шлюб"... або не вводьте в оману "інших співрозмовників"...

я от досі в омані... знав би що це тема "Для вас краще просто спільно жити під маркою "тренування" чи все таки отримати якийсь набір документів про всяк випадок", чесно б не дописував... свій перший допис і почав з того що не знайшов свого варіанту відповіді... серед запропонованих... Або ж не використовував слово "шлюб"...


З.І. Я особисто не вважаю корисним спільне життя людей в одному приміщенні аля "одружені" як передумову укладання шлюбу...
З.З.І. оффтоп... чи флуд? можна мене банити

Во... забув ще сказати... маю купу прикладів коли люди живуть спільно... і діти спільні... і паспорт проштампований... і свідотство від церкви знайдется... а таки "сожитєльствують"... і на жаль дуже багато...

Ну добре, тоді поїхали

Батьківщиною цивільного шлюбу ще в XVI столітті стала Голландія. Коли її громадяни, які належали до різних релігійних конфесій, не могли обвінчатися в церкві, власті дозволили оформляти їм свої стосунки в мерії. Саме такий шлюб і почали називати «цивільним». Тепер під цією назвою розуміють добровільне спільне проживання й ведення спільного господарства двома людьми: чоловіком і жінкою «без жодних взаємних зобов’язань». Хоча в юриспруденції поняття цивільного шлюбу зберегло початкову сутність і стосується пар, які оформили свій союз офіційно в РАЦСі без вінчання в церкві. Вільні ж сімейні стосунки в чинному законодавстві України названо фактичним шлюбом.
На жаль, і церковним шлюбам нині не судилося бути довговічними.

не відволікайтесь

так ми ж не про це говоримо ми говоримо про власне ставлення до фактичного шлюбу.
питання: ви живете чи жили у фактичному шлюбі? (можна не відповідати)

Тобто "пожити рік-другий в орендованому житлі (чи якщо є своє повністю вільне - то у своєму), притертися, зрозуміти що "це воно, до смерті" і починати облаштовувати сімейне гніздечко"© насправді означає "не було можливості одружитися раніше, ніж за п'ять років громадського життя"?

А хто, крім вас, свідчитиме на вашому боці?

Ластівочко, я радий, що ви згадали що цивільний це власне "мирський"... а саме "печатка, паспорт і т.д..."
І ви знаєте я вважаю що головним терміном є шлюб... а він вимагає відповідальності... і спільну діяльність подружжя...
а цивільність чи ні... і решта всіляких прибамбасів йому не додадуть... і не віднімуть...
якщо людина сама перед собою визнає що вона є одружена - то це і є факт одруження... а все решта то юридичні виправдання власній непослідовності...


А можна я відповім?

Насправді, це були заручини, ги.

прикольно.... вона напевно йому прала шкарпетки, а він купував хавку на обох... разом вони мабуть мотуляли простині по ліжку... красиві заручини

думаю, що якщо люди вирішили жити разом і назвали це якимось там шлюбом, то це не підготовка, а просто їх вибір.
такий вибір теж запросто може бути благословненним, і такий вибір може мати в наявності всі необхідні обов’язки. бо обов’язки не від печаток та попів залежать. стосунки будуються на довірі та повазі одне до одного.
а от реєстрація печатками лише полегшує існування пари в бюрократичному суспільстві. не одразу, але з часом відсутність такої печатки десь аукається, але не в особистому житті, а в суспільному. всякі там візи, кредити і решта дурні.
а щодо традицій та обрядів. вони мають силу лише коли обоє вважають це важливим. та і останнім часом все так спрощують та опошляють. та і які нафіг білі сукні, якщо, як тут казали, мало хто „чистою“ заміж іде. просто так для краси? але ж кожен обряд і кожна його частина мають свій сенс, інакше то не краще за звичайну печатку, проста формальність.

я не проти жити і просто так. але якщо життя вимагатиме більший відсоток сутичок з бюрократизмом — то краще таки оформити це офіційно. а досвід показує, що таки вимагатиме.

Вибрала таке: "це протирічить усім людським моральним нормам", а від себе додам: і не тільки людським...

Це ти про що?

Маю на увазі, не тільки людським нормам протирічить, але й духовним, тобто Божим. Але то важливо тільки для тих, хто, мабуть, у Бога вірить.

а пані заміж виходила незайманою за незайманого? бо так же має бути відповідно до моральних людських та Божих норм та законів.
і цікаво скільки таких подружніх пар є?

Принаймні одна точно є

цього замало для створення та нав’язування норм.
головне почуття, які поєднують. решта побічні ефекти життя у суспільстві.

Ні, це не нав"язування. Просто кому це важливо - той на це і зважає. Зрештою, в кожному конкретному випадку - конкретне рішення.

Не погано перед весіллям двом трохи разом пожити, подивитись як уживаються, і чи уживаються взагалі. Якщо люди настроєні серйозно на спільне життя, то навіть маленькі побутові сварки на заваді їїм не стануть.

Як на мене шлюб тільки погіршує стосунки, це щось на кшталт приватизації людини, . Коли обі людини вільні, вони бояться втратити один одного. А одруження -це вже задля дитини. . .

У наш час стає бути модним жити у цивілці, бо розрив серцозних відносин, тобто узаконений шлюб, несе за собою безліч проблем, це розподіл майна, дітей,я скоріше всього живби у цивілці, якщо моя друга пололвина не була б проти! Це свого роду репетиція до шлюбу!!!

пані вже була замужем охвіційно чи вже є? Яка приватизація? Тю.. Якщо людина боїться втратити кохану людину, то боїться і намагається її не втратити будь-коли.. Чи то здибанки, чи цивільний шлюб чи офіційний..


Погоджуюсь тільки з тим, що репетиція ця дуже повчальна

А що заважає втрачати в шлюбі?



Посилаю пана читати сучасний український чинний Сімейний кодекс

Щоб потім життя пану не відкрило очі, коли вже буде запізно.



Це так - життя разом є найкращий шанс визначитися, чи підходять люди одне одному.
на жаль у нас здебільшого все роблять навпаки - спочатку трахаються, вважаючи, що "якось воно вже там владнається саме собою далі". А потім б"ються лобом в одну і ту саму стінку.

Не треба мене посилати, а кажи прямо, тобто при розриві шлюбу нічого не відбувається? Можливо я не правий, але з моєї точки зору так має бути!

Якби вас відправили куди-подальше - не здивувалась би вашому небажанню туди йти. ВіДжей відправив вас ознайомитись з законодавчою базою... А те, що ви собі знаєте, як воно має бути. а воно так є чи не є, то вже ваші проблеми... Знову ж таки.. Прочитайте те, що порекомендував ВіДжей

Бачу по запитанню, про що пану мріється. Тому ще раз раджу почитати в деталях.
А по темі запитання, в двох словах - сучасним українським Сімейним кодексом цивільний шлюб прирівнений до зареєстрованого. Тому не мрійте - розділ, за бажання іншої сторони, буде однаково, є у пана штамп в паспорті, чи нема.

Удруге вивчаю Сімейний кодекс і знову не знаходже підстав для прирівнянян шлюбу та подружжя до "цивільного співмешкання". Сім'я - так, може бути, але подружжя нема, й обов'язків подружжя нема.
От, наприклад:
Стаття 21. Поняття шлюбу
1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
3. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.
Можете надати пояснення щодо того, чим керується суд, наприклад, при прирівнні співмешкання до подружжя із наданням відповідних прав та обов'язків згідно з Кодексом? Бо гублюся, нажаль.

Ага, знайшов, про що мова!
Стаття 74. Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі
1. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
2. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Тобто, співмешкання стосується лише прав на майно, здобуте під час цього співмешкання, й не зачіпає інші права та обов'язки подружжя. Во.

Вибачте, але я не буквально написав! Виходить що цивілка і узаконений шлюб мають однакові права???

Саме так. Точно так само, як і в звичайному шлюбі.



Стосовно питань дитини та майна - так.


Дещо оффтоп, але трохи і в тему.

Щоправда ми закрутилися на роботах, тому згадали про це лише вчора увечері.
Три дні тому виповнилось рівно десять років нашій сім"ї - коли ми пішли з дому і почали жити удвох.
Ось таке маленьке досягнення.

Та скілкьи того майна?.. Дрібниця.

Ніфіґа. Обов'яки щодо дитини визначають волею батька, а не матері, тому хіба судитися, аби в дитини з'явився батько, який її не бажав.

Стаття 141. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини

1. Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Спершу доведіть, що той чи інший чоловік батько дитини, ібо інакше не буде ніяких ані прав, ані обов'язків.

Куріть главу 12 "ВИЗНАЧЕННЯ ПОХОДЖЕННЯ ДИТИНИ"

Це ви типу ляпнули, чи мені здалося? Бо саме виходячи з глави 12 я вам і зауважив, що ніяких способів змусити того чи іншого чоловіка визнати своє батьківство не існує. Усе ґрунтується на його добрій волі, а не є обов'язковим одразу й беззаперечно.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу
Стаття 128. Визнання батьківства за рішенням суду