Щоб взнати всі примхи коханого/ї до весілля - необов*язково жити разом, хоча це буде 100% практика для подальшого життя, а варто обговорювати різні побутові дрібниці, щоб потім не було сварок на кшталт кількості рушників у ванній/розташування горнят для кави/розподлі обов*язків при прибиранні в помешканні.
Можливо тебе вже зараз дратує його звичка розкидати де попало брудні шкарпетки чи не мити умивальник після зубної пасти/гоління тощо?
Як я вже казала, сварки на побутовому рівні знищать будь-яке кохання.

мда.. справді тоді виходить, що кохання у шлюбі закінчується і верх бере звичка.
якось сумно виходить.

так зване кохання і до шлюбу може перетворитися на звичку...
сумно...тому і не треба боятись шукати саме ТУ людину, відверто казати, що подобається, а що ні.

Мені здається, що варто і так вже відкинули деякі традиції... то для чого якісь залишати? відкинули традицію скромності, але вдаємо що залишились культурними... для кого???

Отак. А тоді кажіть, що не варто жити до весілля разом!
Оце не пожили би. Одружилися. Ще, не дай Бог, дитину завели, а тоді бігали по дому з сокирою чи молотком у руці, нмагаючись стати вдовою/вдівцем

У мене одна знайома залетіла у 18 років. вони побігли до загсу. розписалися. а потім з"ясувалося, що ніякої вагітності нема, то лікарі наплутали.
Так і живуть. І нах таке життя?

Моя кохана цивільного шлюбу не хоче, хоча я тільки " за". НУ що ж доведеться шукати компроміс, коли прийде час

Почутя тут ні до чого.Ну, кохання-то незнищенне, але закоханість - цілком.
p.s. І це... "А я завжди каза<s>ла</s>в...", що шлюб варто укладати на ґрунті поміркованого розрахунку.

зустрічатись і жити разом - це дві дуже різні речі) і перш ніж почати жити з людиною все життя, можна спробувати пожити з нею місяць - достатньо на мою думку... і не має відношення хто як готує борщ, чи пере хтось шкарпетки - цього при необхідності можна навчитись... от коли людина тебе починає на другий тиждень "раздражать" - то можна вже від неї і тікать

Гарний жарт.
Але мої знайомі розписувалися на 6 місяці, тому помилку бути не могло.Ну, воно так зручніше в суто юридичному аспекті...

Я бачу, думка в мене співпадає з більшостю тут присутніх. Я теж вважаю, що треба спочатку подивитись що за людина поруч із тобою - пожити з нею. І якщо вже ви підходите один до одного, можна одружуватись.
На мою думку є такі етапи розвитку відносин - зустрічі, життя разом, шлюб, вінчання.

П.С. а що то таке шенгенська віза? я чула про таке, але не знаю точно.

Треба пожити разом без штампу в паспорті однозначно - щоби всі проблеми вилізли на очі одне одному: немитий посуд - брудні шкарпетки, попса - хеві-метал, колір шпалер, неприготований сніданок, нестача квітів чи подарунків... Якщо всіх такі розклади вдовольняють - тре почухати потилицю і сказати:" а на фіга розписуватись, якщо нам і так добре?.. Звісно, поява малечі може прискорити процес... Тобто головне щоб люди кохались, а не гризлись, а документи - то другорядне...

ну це я так навела,жартома...
а загалом.життя удвох на самому початку є випробовуванням...для обох..

для кого зручніше?
по моєму що чоловікові, що дитині буде нормально, якщо він просто дасть їй своє призвище.

Батькам зручніше - просто там не виходить, а виходить всиновлення протягом двох місяців. А за умови укладеного шлюбу - дві години. Ну, й інші особливості є: з банками, роботою тощо.

Навіщо сприймати штамп у паспорті як лакмусовий папірець щирості/нещирості, відповідальності/невідповідальності по відношенню один до одного і в той же час забувати про гігантські пласти більш важливих питань - довіри один до одного, розуміння душевних ран минулого досвіду, взаємоповаги, реальної, а не декларованої тим самим штампом турботи про своїх майбутніх дітей, згоди двох людей в тому, що штамп -ота клякса у паспорті -це реєстрація існуючих відносин, а не засіб їх побудови

Якщо печатка є дріб'язком, то чому її встановлення є приводом для суперечок?

дякувати Богу що в нашій країні існує такий інститут як " зарєстрований шлюб". Враховуючи нашу "чудову" статистику з кількостю позашлюбних дітей, з дітей народжених до 18 років, шлюб це єдиний засіб, хоча б якось виправити цю ситуацію.

А хіба не важливіше атмосфера у родині, ніж штамп у паспорті про реєстрацію шлюбу?

Одне другому не заважає, еге ж?

не є... просто з печатки не потрібно починати...

Ніхто й не стверджує про потребу починати з печатки...

навряд чи є багато бажаючих почати зі штампу, просто в деякі моменти голова знаходиться поза процесом мислення, що призводить до неочікуваних наслідків, зв*язаних з памперсами і пелюшками...а зараз у нас "мода" - шлюб по зальоту.

Стоп, стоп!!! У нас це у кого?

Це у українців, все більше бачу весілля, на яких наречена вагітна. Як це не погано/гарно - для кого як, але тенденція, однако...

ТАК,ЛЮБІ ДРУЗІ,Я ВОТ ТУТ СИЖУ І РАЗОМ ЗІ СВОЄЮ ДІВЧИНОЮ РОЗДУМУЮ-НАПЕВНО(ЦЕ ЇЇ ДУМКА)НАМ ВСЕ Ж ТАКИ ВАРТО ПОЖИТИ РАЗОМ.ЧОМУ?КРАЩЕ ОДИН ОДНОГО ВЗНАТИ.2._ВСЕ,В НЕЇ БІЛЬШЕ НЕЕМА ІДЕЙ.ТЕПЕР МОЯ ВЕРСІЯ_____________НА МОЮ ДУМКУ ___________ПОЖИТИ ВАРТО ЛИШЕ ДЛЯ ТОГО,ЩОБ ЗРОЗУМІТИ ДЕЯКІ ПРОСТІ І НАПЕРШИЙ ПОГЛЯД ЗОВСІМ НЕСУТЕВІ :ЯК ОТ:ПЕРЕД ТИМ ЯК ОДРУЖИТИСЬ-НАПЕВНО ВАРТО ЗАМИСЛИТИСЬ ЧИ НЕ ДРАТУЄ ЦЯ ЛЮДИНА НАСАМПЕРЕД ТЕБЕ САМОГО,ЧИ ТОБІ ЦІКАВО ПРОВОДИТИ З Н
ЕЮ СУВОРІ ДОМАШНІ ВЕЧОРА,ЧИ ТОБІ З ЦІЄЮ ЛЮДИНОЮ Є ПРО ЩО ПОГОВОРИТИ(НАВІТЬ КОЛИ ТОБІ ЗДАЄТЬСЯ,ЩО ВСЕ ВЖЕ ВІДОМО І ГОВОРИТИ ВЖЕ НЕМАЄ ПРО-ЩО),АБО НАПРИКЛАД-ПРИСТАВТЕ СОБІ ТАКУ СИТУАЦІЮ_"ТИ ВСТАЄШ ВРАНЦІ РАНІШЕ СВОЄЇ КОХАНОЇ ЖІНКИ І ТИ СЕБЕ ЛОВИШ НА ДУЖЕ ЦІКАВІЙ ДУМЦІ----БОЖЕ,СКІЛЬКИ ЧАСУ ПРОЙШЛО, А ВОНА МЕНІ ЩЕ ДОСІ ДУЖЕ ПОДОБАЄТЬСЯ"---ХІБА НЕ ВАРТО ЗАРАДИ ЦЬОГО ПОЖИТИ ДО ВЕСІЛЛЯ.я ПРАВИЙ ЧИ НІ?

цивільний шлюб і життя до весілля різне за змістом, воно єдине лише за сумісністю проживання, на мою думку, не варто





власна думка та бажання обох обовязково зробить вибір, бажаю успіху в цьому

Бачу, для декого стане сюрпризом дізнатися про існування такого старого українського звичаю, як досвітки. Полягає він саме в тому, що заручена пара деякий час жила разом до одруження. Подробиць не пам'ятаю, тому можу в чомусь і помилитись, але, здається, їм дозволялося навіть спати разом, хоч це й не віталося. Досвітки тривали щось близько двох тижнів.

Так що наші предки були цілком прогресивними людьми...

краще пожити разом, шоб пізнати одне одного, щоб потім не страждати від зайвого штампу у паспорті

Згадалося кіно "Перекрёсток" - у ньому саме зі штампу у паспорті почали. Раджу ознайомитися.

я вважаю що цивільний шлюб николи не завадить навіть допоможе

Я б не сказав шо то по-зальоту...Про100 вирішили шо можна почати дитину, а весілля пізніше зробити, наприклад зимою почати, а літом весілля Моя двоюрідна сестра на 5-му місяці вагітності була коли весілля святкували А по-зальоту то я вважаю небажана вагітність тобто радості з того мало хто буде робити. Ода знайома мого одногрупника залетіла недавно, їй 17 років ше дзєцко! Аборт робити боїться, тому будуть одружуватись з вишкребком йому десь 18 чи 19...ото я називаю по-зальоту!

навіть опис фільму підтверджує вище згадані факти:

Наскільки я знаю то вже влада застосовує якісь міри до громадянського шлюбу і вводить обов"язки між двома закоханими,але то все фігня,пробачте на слові, той громадянський шлюб!

Мені подобаються безпосередні хлопці. Хто знає групу the kooks, для тих все зрозуміло. Хлопці, які вміють жити на повну, з якими можна повеселитися, поговорити на філософські теми, в яких в думках літо і тепло, які вміють любити і відчувати не тільки розумом, а й душею.

а пожити разом таки варто: кохання коханням, а рутинне життя (таким його чогось багато хто називає) рутинним життям.

Якщо рутинне, то навіщо так жити?

Потрібно. Перевірка кохання, почуттів, досвід, пізнання одне одного. Тоді тільки рішення про весілля.

цікава думка,а одружуються тільки для заради візи?Люди які пожили в цивільному шлюбі ,бачать і розуміють подружнє життя,АЛЕ є ДУЖЕ БАГАТО РЕЧЕЙ,ЯКІ ПОЯВЛЯЮТЬСЯ,КОЛИ ЛЮДИ МАЮТЬ ШТАМП І ЖИВУТЬ БУДЕННИМ ЖИТТЯМ!

Я за штамп. Якщо сім'я нормальна - питання про це ніколи не виникатимуть. Але при перших же проблемах відсутність штампу в паспорті може призвести до серйозних наслідків. Краще перестрахуватись.

а ти вважаєш життя разом на протязі 1го місяця цивільним шлюбом? особливо якщо це діти по 17-20 років... вони ж можуть розбігтися через тиждень... то нащо бігти в загс??

а хто казав, що в 17-20 шлюб є норою ? Навпаки це безглуздо

серйозні наслідки і при штампі в паспорті до одного місця.......людей тримає разом 1) діти 2) привязаність 3) ......для кожного своє
та й краще розбігтись назавжди при штампі та й не портити один одному життя............



якщо тільки сплять - тоді ні
якщо живуть і ведуть спільне домашнє господарство - тоді так

Штамп - це лише задокументований факт відносин. Ніяких гарантій чи впевненості він не дає. При розриві цих відносин і штамп не поможе

А Ви пробували?

При бажанні розірвати відносини досить просто. Штамп служить психологічним бар'єром і гарантом поділу майна після розлучення. Він зберігає від випадків типу "Надоїли мені ці діти, йду геть далі вільно жити". І взагалі, що поганого в узаконенні стосунків?

НМД головне - не штамп, а те, чи цінують люди одне одного. Знаю купу випадків коли вбивали одне одного або за місяць по весіллі розлучались, і штамп не врятував такого "шлюбу".
І в той же час маю знайомих, які вже багато років живуть в цивільному шлюбі, а кохання як під час медового місяця. Наявність штампу в паспорті не навчить людей бути уважними і терпимими, розуміти і співчувати, коли треба - помовчати, часом зробити вигляд, що не помітив, і ще багато чого, що називається словом "мудрість"...
Вважаю, що пожити якийсь місяць цивільним шлюбом, притертись один до одного, випробувати себе і партнера на "вошивість" - то є найкращий спосіб уникнути зайвих клопотів з розлученням.
Але у випадку, якщо така перевірка пройшла успішно, другим кроком повинен бути церковний шлюб...

Знаю багатьох людей, шо прожили разом не один рік, народили не одну дитину і тільки років через 20 подружнього життя порозписувалися і тільки через то, шо там якісь проблєми були нотаріального плану.
Всі ці штампи - то умовність, але наше бюрократичне суспільство вірить цій умовності.

....Він був таким...чи може , здалось ? О, ні не буває таких ...таких , як він ! Де ви бачили людину , що ТАК
дивиться ...дивиться , ніби хоче поглядом підняти тебе високо-високо у хмари ,(а може низько-низько до центру Землі ?) , що б там ти потопала у зелені його очей довго , боживолюючи від щастя ...і від непередбачуваності ? Хто може бути спокійним, як вітер і гарячим, як лід ? Хто ,коли ти йдеш, здатен перебудувати твої стежки й привести їх до себе на поріг ?Хто може, не сказавши ні слова ,повідати тобі всі останні новини , розсмішити до сліз і плакати разом з тобою так , як дощ : тихо і бентежно...Ви колись зустрічали людей, з якими було так затишно , безпечно і ... страшно ?Ні він такий один , до болю знайомий незнайомець , майже чорнокнижник , майже відступник, але... не твій...


Ну...ось приблизно такі хлопці мені впадають в душу.

я ж написала - живуть разом.... а сплять вони там, чи господарство ведуть - невідомо всеодно вважаю, що 1 місяць - це замало для того, щоб штамп ставити... і вік замалий....
але не знаю, чи це в такому випадку називається цивільним шлюбом