От наприклад така ситуація... коли нема де жити після одруження, знімати житло не хочеться, бо половина доходів новоствореної сімї піде щоб платити за хату, та і купити до хати нормально нічого не вийде, бо знаєш що то не твоя... Тому багато пар живуть з батьками... Як ви вирішуєте проблему тонких перегородок в хаті, коли чути як скрипить ліжко і всякі інші звуки... Моїй дівчині це не подобається... Каже що це її бентежитиме... Коли хтось буде щось чути...
Як бути.. Чи все таки вдасться переконати її що це нормально, чи шукати інший вихід... Грати в лотерею і вигравати квартиру)))))

Якщо бентежитиме тільки те, що хтось почує, як ви сексом займаєтесь, то можеш рахувати не така вже й вимоглива у тебе дівчина. Мене би бентежило ВСЕ. Для чого сім'ю створювати, якщо продовжуєш на батьках висіти?
Грай в лотерею

краще не грай в лотерею, а то програєш і ті гроші, які на аренду відкладав)

Мали схожу проблему, коли переїхали з Києва в рідне місто, до батьків чоловіка... Хоча, на той час нас тривожило питання не тонких стін і скрипучого дивана, а співжиття в одній квартирі.. Але то вже інше...
А по темі... Пристосовувались по-всякому... І ловили моменти під час відсутності батьків, благо, батьки мудрі і часто вечорами ходили надовго гуляти... І на підлозі пристосовувались... І ванна і... ну, коротше, фантазували з варіантами.... Що найцікавіше, що з часом, в кімнаті батьків вечорами став голосно працювати телевізор... Батьки розуміли наші проблеми... Врешті, батьки колись теж були молодими...
Але... Ми довго не витримали... І справа не в тому, що скрипіло ліжко і треба було фантазувати і пристосовуватись... Справа була в стосунках... Чоловік сказав, що "надто люблю свою маму і свою жінку, щоб дозволити їм жити в одній квартирі". В батьків прожили кілька місяців, кілька років живем на зйомній квартирі... І ніяким калачиком нас не зманиш тепер жити в батьків. Не має значення в чиїх..
Все залежить від ситуації в сім"ї і порозуміння... Моя сестра з чоловіком і 3-ма (!) дітьми спокійно уживаються з моїми батьками.. І, очевидно, не особливо задумуються "скрипить чи ні";)
думаю, варто спробувати пожити в батьків.. Піти на квартиру можна завжди... Це найпростіше...

а сказати свою думку і дати хорошу пораду?

Тему переміщено

купуй ліжко, яке не скрипить, і кляп (садомазо, йайа)

Гуртожиток, таґ! Там така тиша настає, коли десь починають скрипіти ліжко і розноситися стогони Дешево і сердито

Батьки звичайно молодці)

Ну мінуси жити в знімній квартирі я вже казав... Якось не відчуваєш себе вдома. Не зробиш ремонт, бо колись може прийдеться зїхати... Хочеться саме домашнього затишку а не знімного... Одним словом треба думати

Вважаю, шо проживання з батьками - це крайній випадок, який може трапитися. Якщо я буду перед таким вибором, то виберу краще життя в зйомній кімнаті 2 на3, ніж з батьками.

В цій ситуації - так.. а в інших, як з якої сторони подивитись..



Не скажи.. Якось так склалось, що живу за принципом "де моя сім"я, там мій дім". І навіть як йду з гостей від батьків, кажу, що йду додому.. Щодо ремонтів і "облагородження" зйомної квартири, то поміняла їх кілька, але тільки в першій і в цій, що живем зараз робили "облагородження". Тобто попередні квартири знімали в хорошому стані. остання нам просто далась за дешевою ціною, тому й погодились на дещо закинуту квартиру. Але кілька вихідних я все ж потратила на малювання вікон-дверей і дрібного ремонту... Врешті, ми робимо, перш за все, для себе... Щоб ми почували себе комфортно. Все, що купуємо з речей - наше і завжди можемо те забрати при переїзда. А фінанси, які тратимо на дрібний ремонт квартири це ніщо, в порівнянні з свободою дій... Каже чоловік:" Хочу, хожу в трусах, хочу - без трусів..."

Так звичайно згоден Свобода це саме головне. Надіюсь криза пройде і буде стабільна робота, тоді можна точно знати що фінанси є і можна буде знімати квартиру... Я теж схиляюсь до того щоб жити окремо... Надіюсь з часом появиться і можливість

Мда... Тільки не гуртожиток... в мене сусіди такі: подружжя з дитиною... задовбали вже... а коли чую через стіну щоденне "курва Франек!!!" або "ну що ти курва робиш!" кілька разів за день адресоване до дворічної дитини, то повбивала б. Хай собі живуть у батьків або в окремій кваритрі, але гутрожиток це точно не місце для сім"ї (для самого подружжя ще можна потерпіти).

З"явиться/не з"явиться, буде видно далі.. Але якщо хочете бути разом, то ніякі скрипучі дивани і тонкі стіни вам назаваді не стануть..

Маю два приклади з життя друзів.
1. Живуть з батьками та старшою сестрою і її хлопцем. ТОбто 6 людей в квартирі. І чудово уживаються. Скоро буде малятко. Так як планують купувати автівку, вирішили не пожити з батьками, а не в орендованій квартирі. Та і сімейство сає такий різний графік, що практично не бачаться вдома.
2. Живуть окремо вже дуже давно десь в районі 9 років. Хоча мама подруги одна в квартирі і там повно вільного місця.
Але чолоівк чудово заробляє і любить та цінує самостійність та свободу. можуть собі дозволити. мають ще й два авта.

Я б звичайно хотіла жити окремо. Бо так і має бути, бо то вже власна сім’я. Але в Києві житлове питання таке прсто не вирішується. Хоча зараз так складаються обставини, що можемо жити окремо.

п.с.

своя хата не чужа - хай і з лободи...
а з другої сторони жити в лободі, коли тато з мамою додому кличуть теж не ахти вихід...
а платити комусь, коли є місце вдома - взагалі часом може бути дико... а часом єдиний вихід...

перш ніж кидатися в оренду - дуже рекомендую спробувати пожити, особливо якщо напрягів попередньо не спостерігається... з’їхати зможеш завжди... головне не допустити побиття горшків і голів.

А стосовно скрипучого дивану - дуже рекомендую прикинути як жили сім’ї в однокімнатних хатках років 150 тому І нічо... по десятку дітей народжували

Сім"я сім"ї різниця, це рррраз..
де б ті батьки не були, ніц хорошого не буде, якщо до дитини так звертаються.. Це двааа..

а в мене братисько в зяті йде...і йому добре!Його там люблять,шанують. В них окрема кімната,ліжко не скрипить(тому може й довольний)..В принципі, можна сказати, що йому там ліпше ніж дома)))

отак от...

якщо це про мене, то ми двоє працюємо по спеціальності, але зараз така ситуація що кредити видаються мало, відповідно будується набагато менше нового а відповідно і роботи по моїй спеціальності стало менше тому є деякі напряги


не можу собі уявити))))


Класно) Але як казала ВакуОлька: "Хоч в трусах, хоч без трусів" - не походиш)))))

Це,звичайно, добре, коли сім"ї батьків і дітей уживаються в одній хаті, але чомусь мало хто тут сказав це з власного досвіду...Ну, загалом, ужитися можуть всі, проте через різні характери людей, дехто або просто терпить, або має десь всі побутові наслідки,які випливають з такого співжиття...А на люди мало хто з батьків скаже, що йому набридли скрипи ліжок та плачі немовлят їхніх дітей.Це незадоволення тримається усередині сім"ї.
З власного досвіду - знаю, що яка б сім"я не була, не треба налаштовувати себе на розумне вирішення стосунків між невісткою чи свекрухою - бо коли людини вдома уже все налаштовано, по своєму фен шую)), а тут приходить ще одна і починає ставити вазонки на інші місця в хаті, це не те що переростає в сварку(на щастя, ні), проте переходить в якесь дитяче протистояння "хто кого" ;чи з тещею та зятем. поміж тестем та зятем якось то менше отих дурних умовностей.Короч, треба спочатку спробувати, а тоді робити висновки.Бо кожен сімейний діагноз -індивідуальний)))

а краще не пробувати і обійтись без висновків)))

Тре пожити, шоб засвоїти добре мораль), бо інакше мучитиме думка - *а мо би ми більше відпочивали, живучи з батьками

хм... я не знаю скільки мені би треба було разів битись об стіну головою, щоб у мене такі сумніви з'явились

нє, то просто треба народити дитину і три дні не бачити нічого окрім неї та свого змордованого відображення в дзеркалі - тоді такий оманливий сумнів підкрадається проте таки не варто тішити себе ілюзіями - це я до автора

а ще - влаштовувати чемпіонат: де довший землетрус - тут чи за стіною

о, то щоб тих дітей не було- треба жити з батьками, де ліжко скрипить і якось не пасує дітей робити. ))

привид мами як аналог головного болю

можливо батьки і допоможуть з дитиною і по хазяйству але все таки треба виховувати в собі самостійність і відповідальність)

О, в мене є досвід, так!
Коли ще не була годова власна хата /ну, пощастило з окремими квартира, ну, є таке/, жили з мамою дружини в трикімнатній квартирі. Дружини вистачило на два місяці - далі чухнули до вже відремонтованої, проте необставленої особистої оселі. Але слід зауважити: до мене від тещі закидів прямих ніколи не було /й переконаний, що коли би з моїми батьками разом жили, то й свекруха дружині не закадала би прямо/, проте це все лягало на дружину, причому теж опосередковано: скажімо так, дружина не поділяє розкладу мами, мій розклад /тобто його відсутність/ їй більше довподоби, через що часто з мамою сварилася й зрештою вирішила втікти - допомогло! Зараз більше злагоди між ними.
А так, то є можливість жити з будь-якими батьками /трикімнатні квартири передбачають/, і окремо, то наразі обрали останнє, але далі побачимо - завжди є особливості.

Та ну нафік, і холостяком жити з батьками -це лол, а якшо з жоною, то тоді повний ПЕ.
нафік такі пироги

Я такого не розумію. Яке, в біса, одруження, коли у чоловіка нема грошей навіть квартиру знімати? Одруження - це перетворення з хлопчика на чоловіка, який має відповідати вже за двох людей і бути годувальником. А це що - для того, щоб легально, аби батьки не заперечували, потрахатись?

не всім щастить з мозгами

Незнаю які там зарплати в Києві... Але у Львові після закінчення вузу для інженера початківця без досвіду роботи більше 2000 грн не дадуть... От коли стану провідним або головним спеціалістом, або ГІПом, тоді одружуватись? Десь так через років 10-15? Дякую за пораду


Це якому конкретно форумлянину адресовано? ))

Підтримую пана - навіщо прирікати жінку а потім дітей на муку. Тим більше на старті кар"єри коли треба працювати понад нормово а гроші всерівно не виликі платять. Чому б не одружуватись як наприклад в Європі чи США - в районі 30: і з житлом буде простіше і характер вже сформований і мету, ціль перед собою бачиш, розставлені життєві пріорітети і т.д.

В принципі це правильно, коли вже доросла людина, з власним житлом, одружується, ну а к дійсно непрестижна професія або нема можливості взяти кредит на житло (як зараз), то що робити? чекати до 50 років?

Добре... в мому випадку... мені 22, половинку знайшов... Працювати дні і ночі до 30 років...?
Чи ваш варіант має на увазі працювати поки добєкшся висот в карєрі а вже потім починати шукати половинку?

В будь-якій професії можна заробляти дуже багато просто для цього треба працювати а особливо на старті - вам будь-хто скаже якщо ви на роботі не працююєте понад нормово вам нічого не світить, а тим більше на початку коли формується думка про працівника!...Мені здається зрозуміло що в 22 людина заробляє і має переважно менше ніж в 30! (я не беру до уваги синів і дочок олігархів). Тай ще такий фактор в 30 ти в же впринципі впевнений хоч чуть-чуть в завтришньому дні, бо маєш якусь "базу", ресурс щоб почати все заново (знайти нову роботу чи ін) що ви зі своєю половинкою не будете голодати (бо є можливість відкладати гроші) а заразу після закінчення ВНЗ ожружуватись я вважю не розумно - ні кар"єри не побудуєш (принаймні з такою швидкістю) і дружина залишиться без належної уваги....



Тут є дуже багато факторів які впливають. Звлежно в кого яка мета: в когось кар"єра (і він буде як проклятий пацювати 24 год на добу і 7 днів на тиждень прицьому він не зможе приділяти увагу своїй дружині - в результаті розлучаються (маю такі приклади)), в когось пріорітет сім"я і як то кажуть в тєснатє да нє в абідє...Я вважаю що треба знайти золоту середину - нарриклад олружуватись не в 22 а в 26 коли закріпишся більш-менш на робочому місці. Та й хто вам мішає шукати половинку паралельно працюючи?



Тут є дуже багато факторів які впливають. Звлежно в кого яка мета: в когось кар"єра (і він буде як проклятий пацювати 24 год на добу і 7 днів на тиждень прицьому він не зможе приділяти увагу своїй дружині - в результаті розлучаються (маю такі приклади)), в когось пріорітет сім"я і як то кажуть в тєснатє да нє в абідє...Я вважаю що треба знайти золоту середину - нарриклад олружуватись не в 22 а в 26 коли закріпишся більш-менш на робочому місці. Та й хто вам мішає шукати половинку паралельно працюючи?

А хто знає скільки приблизно коштує змімати квартиру у Львові? ))

300-400 і більше $. Залежно де і в якому стані.

Якщо це правда - то в "культурній століці України" арендодавці вже зовсім дахом поїхали: однокімнатна квартира в спальному районі Києва зараз здається в середньому за 250-300 доларів.



Коли я одружувався - я мав зарплатню в 120 гривень молодшим науковим співробітником в університеті і жив в маленькому райцентрі. Але навіть за таких умов я спромігся зняти квартиру - тоді це коштувало 100 гривень на місяць - бо одна з речей, які я твердо засвоїв з дитинства: кожна родина має жити в своєму помешканні.
І я не розумію людей, які "закінчують" те, що в Україні називається ВУЗом. Ті дипломи всеодно до одного місця - краще цей час витратити на отримання корисного практичного досвіду. Хочете витрачати час на ці "школи-переростки"? Тоді нема чого думати про сім'ю - грайтесь в дитинство далі, не псуйте нерви собі, дівчині і батькам.



Знімати вже релігія забороняє?

Не житиму з батьками, ні з його, ні зі своїми. Хоча мої на це чомусь дуже сподіваються, тіпа "приданне готують"

Ну я думаю з того часу багато помінялось... Коли я був на першому курчі - застав ще стипендію в 45 грн, а коли вже закінчував останній рік - то була вже майже 500...
Хм... я звичайно розумію що зараз в ВУЗах 50% дубів яким диплом треба "бо батьки сказали"... але все одно, хто хоче той освіту отримає і реалізує себе. Чи ви взагалі проти ВУзів?

"Чо-чо?"©
А що, хтось примушував? І що, далі примушують?

Ога, шахтарем, наприклад. Грошей багатсько плотють - посмертно щоправда.

Можна бути простим шахтарем а можна бути і керівником зміни!

По-перше, це той-таки шахтар зі всі ризиками й наслідками компенсації посмертно, по-друге, для керівництва вже потрібні певні навички, яких у ПТУ не вчать.
p.s. Медіярував. ВИШі обговорюються в темах іншого розділу.

А я не казав що після закінчення освіти хтось зразу візьме на керівну посаду. Шахтар і керівник зміни отримують різну зарплату...Не важко здогадатися хто вищу!

Неважко здогадатися, що ризик смерті однаковий, отже кількість грошей не має значення.

Ризик є завжди і всюди!...Завтра може когось збити машина не залежно чи він ДАІшник чи вчитель чи власник банку!

Але в шахтарів ризики гарантовані. На відміну від їхніх зряплат.

З батьками жити досить складно!!!! "Там не туди поставив, не так зробив, не там сів" і таке дальше.....Важко...
Але коли сімейний дохід не дозволяє знімати квартиру, то мусиш так мучитись.........
В мене в квартирі покищо немає дверей, а тьоща живе в сусідній кімнаті - повірте це катастрофа!!!!!!!!!!Якби була змога вшився би звідти...
Раджу всім намагатись жити окремо (хоч у мене не так), особливо коли батьки лізуть у ваше життя, створюючи при цьому неприємну напружену обстановку між молодими людьми.