Виховували батьки. Бабуся і дідусь - лиш хапали за щоки і казали: "Ой я ти виріс, внучок!". Кормили до упаду. І дуже лілеяли. Все виховання діставалось мамі і тату. Як на мене, то правильно. Хто народив, той і виховав. Звичайно, не беручи до уваги, не стандартні ситуації
Головний плюс в бабусях і дідусях, що не порять, якщо щось вкоїв, а доставляють це все батькам. По-перше, вік не той, щоб бити дітей за пакості. По-друге, як-не-як не їхні діти, а лиш їхні внуки (типу "От батьки є - хай і виховують!")...
Якщо брати до уваги відносини внук-дід, в такому випадку внуки для розради. Щоб за них радіти (як виросли, як "возмужали", їхнім успіхам) та відчувати, що життя прожили не дарма.
Як моя бабця казала:"Хоч єдину радість принесли мені на старість: внуків!"