Хто якою в житті реально розмовляє?
Тільки не кажіть,що всі тут такі патріоти,
Будь ласка,не брешіть,
Бо все рівно не повірю
Якщо тут вже всі українці щирі...





Українська мова-не погана,але вже мелодійна занадто,
Щоб виразити мені емоціїї і вільно спілкуватись,
Треба на російський розмовляти,
Ще з дитсадка бігала,з москалями співати,
І хоч хочеться на нашій щирій розмовляти,
Нічого ніяк в мене не катить.

розмовляю українською
не сказав би шо занадто мелодійна. як на мене то якраз нормальна. мабуть залежить якою розмовляємо з дитинства і до якої привикли.

Українською...я щаслива,що народилася в Галичині і постійно говорю укранською...вкотре скажу..Мова - ідентифікатор нації..

Вдома українською,а так російською.

вдома українеською, з вчителями українською, з друзями розійською.а так залежить хто на якій почне говорити на такій і я)

А я завжди хто б то не був,говорю на українській(маю на увазі російськомовних)..ну,звісно,якщо раптом мене у Львові спитає там..ем..хтось з ем..ну,з Татарстану на російській,то на такій йому і відповім...

Розмовляю українською, хоч російська моя рідна мова. Російською розмовляю лише в тому випадку, якщо людина дійсно не розуміє української. Терпіти не можу коли використання крученої російської перетворюється на тупі понти. бє

Я завжди розмовляю українською.Не без того щоб випадково(случайно) сказати слово на російській, але ніколи не розмовляю російською!

Розмовляю українською, часом англійською з нашим волонтером ... російською нема з ким

Українською... В Польщі частково польською з поляками, англійською з бенгладешцями, російською з білорусами

крім того коли розмовляють суржиком.......тоді або говорити своєю мовою, або вчити українську....

Я теж буваю в шоці..ну як можна говорити двома мовами одночасно...то наче двві пари штанів носити...жах..

З батьками , та україномовними друзями по українськи !
С остальными по русски ! Стараюсь підстроюватись під людей, яякщо починають плвільно розуміти ту чи іншу мову! Часто виходить суржик !!!

Ще залежить від настрою !

Нажаль, на роботі та і всюди доводиться розмовляти російською Хоча є декілька людей знайомих в Запоріжжі, із якими можна спілкуватись рідною мовою. Але я намагаюсь частіше говорити саме українською!!!

Колись не надто слідкував за мовою. Мішанина виходила частенько. Підлаштовувався під мовне середовище. Зараз же - виключно українською за винятком крайніх випадків: загроза життю тощо... Прикольно виходить, коли ти говориш українською, а до тебе - російською. І ви починаєте одне одного поважати, що не піддаєтесь взаємовпливові. А так інколи морально перемагаєш і, гляди, компанія українізовується - дарма, що на один вечір...


А інколи зустрічаю людей, які на тебе розкривають очі, так. що очні яблука ледве не викочуються... "ти шо, дібіл, гавари нормальна. панімаєш, суржик - ета крута"... Ото така в нас дволика, як Янус,( кгм, не подумайте про *нус, сорі, сам подумав) нація. в нас її просто-напросто нема. А є населення, якому не важливо як говорити. Іноді хочеться застрелитись

Українською. Слідкую за правильною вимовою жінки і дитини - збоку простіше зауважити русизми. Часом вони виправляють мене. Часом, щоб краще передати настрій чи думку переходжу на російську.
Не терплю суржик - або навчіться говорити якоюсь одною мовою, або не відкривайте рота взагалі.
Влітку відпочивав в Криму. Починаєш говорити українською - роблять на тебе круглі очі. Це для мене не є несподіванка (добре їм втовкли, ще це ісконно русскіє зємлі). Але невже не можна для підвищення свого IQ вивчити мову народу в країні якого живеш? Що у цьому більше: пихи, лінивства чи тупості?

До речі. Тільки що знайшов на одному з форумів:
- Питання: яка мова важча? Iврит чи китайська? Вiдповiдь: Українська, до цих пiр половина країни ще не вивчила ...

Розмовляю тільки українською, нажаль не зовсім чисто, досить часто ловлю себе на русизмах, так як проживаю в регіоні де мова засмічена, всі спілкуються або суржиком, або російською.

Ніяк не можу перейти на вживання "Так" замість "Да", підсвідомо вживаю російський аналог.

Якось мав нагоду побувати в західних областях, хотілось там залишитись на постійне проживання тільки за можливість всюди чути рідну мову, та несудилося.

Переважно рос., це мова мого дитинства і мого оточення Якщо є можливість пощебетати на укр. чи англ. то всігда рада... Чомусь не зациклююсь на мові співрозмовника...

Якою виходить думку виразити, такою і розмовляю.

людською. бувають звісно випадки, коли трапляються «прієжжиє» з «бліжнєва зарубєж'я», в такому випадку, якщо нормально попросять, а не по-бичому, можу і «чєлавєчєскім» пояснити.
а якщо для емоцій української не вистачає, то вже твої проблеми, а не мови. і не зловживай словом «щирі» — тупа звичка азійського попугайства, передразнювати «дивні» слова.

українська, до речі, тверда в багатьох випадках мова… ми не пом'якшуємо так часто слова, порівняй: малчять — мовчати (2 проти 0), сідєть — сидіти (3 проти 1).
я вже неоднократно казав, за що люблю російську, так це за кількість приголосних підряд у слові «взбзднуть» =))

Ja tak hovorju. Mishaju z druzjamy nimecku ta ukraincku. Tak v nas normalno.

Щирі,щирі,щирі,щирий
А тобі яке діло?
Як хочется так і пишу.

Одне діло якою я розмовляю. Це загалом зумовлюється обставинами.
А от якою я думаю - то вже важче питання.

Я з батькамиі сестрою та всією рідньоб розмовляю на українській мові, з друзями переважно на російській, однак зменшую цю динаміку. Думаю на українській...

Якщо ще розмовляти укр.мовою можу,
То думати ніяк не виходить,
Просто навчали по-другому.

я так, попереджаю, аби в привичку не ввійшло, а то нагадую собі, як почує тебе якесь язике і бовкне з великого розуму: «а ти тіпа щирий?» ; ) а діла не маю і сам пишу теж, як хочеться : )

Знаю таких людей,
Вдома,бо батьки шпрехають на рідній,
А на вулиці друзі-з російською.

А чому не започаткувати раз по раз серед друзів вживати українську, м? для різноманітності ; )

і зле...це ж неправильно!...як так можна..змішувати різні мови..

виходить ти змішуєш два духи...не роби так...так ти прирікаєш свою сутність на загибель,а майбутніх дітей на асиміляцію...

Ні,це я не підтримую,
Що за підстраювання?
Як хочеш так і кажи.
Я коли говорю на одній,
То з ким завгодно і скільки зможу,
Тільки без підстраювання,
О,Боже....


Ні,дівчино як хочеш так і розмовляй
І за свою думку тебе будуть поважать,
Чи якісь реальні існують проблеми?
Можливо лупцюють на обіденній перерві?)))

вдома розмовляю російською,але дуже подобається українська...вона така красива !мені подобається коли хтось розмовля на укр. мові(без суржиків! )

Зате вже давно визнали, що українська - друга за милозвучністю мова в світі! Не сперечатись! А російська - нявкаюча мова. Де ще стільки звуку "а" почуєш? Хіба що в ліжку з коханою... Але в ліжку -приємно... Порівняй, промовивши підряд кілька разів: Любий, мені було так добре, заварити тобі кави? та Дарагой, мнє била так харашо, тєбє заваріть кофє? Якась овеча, бЄкаюча мова. Як на мене, вкраїнський варіант удаліший... Зверніть увагу: українська мова прямує до відсутності збігу двох голосних і дає інколи простір до уникнення збігу приголосних.
Сорі, мо' когось образив, але я російську мову поважаю, просто рідну люблю більше.

вдома розмовляю російською. але обожнюю українську... справжню, не суржик. а ще ми з подругою домовились, що будемо спілкуватися лише українською(між собою). класно виходить!

пам*ятаю,ми теж так колись домовлялись,але не виходило!

Якось завжди говорю російською! В селі говорю на українській-рідній! Так прикольно та фффайно!!!

на роботі розмовляю виключно російською. вдома і з коханою людиною на українській

І думаю і розмовляю українською.А російська для мене - це іноземна мова, тому ставлюсь до неї як і до англійської, німецької чи іншої іноземної мови, тобто якщо це єдина мова, якою можна порозумітись - йду на компроміс. Але якщо співрозмовник розуміє українську, то якою мовою він би не говорив, я - лише українською. Інколи полюбляю в певному середовищі вживати діалектизми.

коли п'яний, то сам не розумію на якій (жарт)

Гм, ти так кажеш, неначе ти все життя ріс в Кацапіі... Думаєш, ти один такий? Та таких море! І всі, хто хоче, можуть пересилити себе і розмовляти і думати українською. Друзі? Інтелектуальні, мабуть, нічого особистого. Я б сказав більше, але нащо?..

все добре, я тіко одного не догнав, а навіщо все це мені пояснювати? о_О
я тебе сюди запрошую : )

Стараюся розмовляти тільки українською, хоча деколи приходиться спілкуватися і російською, і навіть олбанською))) ...але то не часто буває, і хіба шо тільки по приколу)))

українська мова...унікальна...і навіть перфомансніша за всіх))))

А Ви спробуйте на заміну "Да" говорити "Та", а потім вже "Так". Досить дієво, особливо якщо ще добавляти слово-паразит "ну" - "ну та.."

А я говорю по-українськи, принаймі думаю, що так говорю, а деколи може вискочити там "да", чи "нє", а найчастіше "йес-с", тож я вже почав переходити на українську: "такс-с"

[quote name='Dr Zlo' date='30.01.2007 00:56' post='76589']
Стараюся розмовляти тільки українською, хоча деколи приходиться спілкуватися і російською, і навіть олбанською))) ...але то не часто буває, і хіба шо тільки по приколу)))
[/quote
Класні в тебе приколи,
І як тобі олбанська мова?


За то я знаю,потім розповім)))


Ну,взагаліто я вона,
І хоч більше живу в Україні,
Та в крові є також російська,
І коли з народження говориш на російській,
То через 15 років трохи важко змінитись,
І як не крути,а рідна мова не до лиця якось.

Розмовляю українською. Вийнятки становлять виключно іноземці, котрі не розуміють укр. А взагалі був кумедний випадок: Поїхав я якось до Харкова. Зустрівся зі своєю знайомою і сиділи на лавочці в центрі міста. Біля нас на сусідній лавочці розмістились кілька інтелектуально збагачених індивіда типу " пацани мєсниє". Біля їх лавочки стоїть порожня пляшка пива. Метрів за 7 їде якийсь чолов"яга і збирає по ходу ці пляшки. Пацани це побачили і один з інтєлєктуалів копає порожню пляшку в сторону того дядька. Вона підкочується до нього і відбувається наступна ромова:
Дядько: Пацаны, ну что ж вы так? я ж не собака, чтоб вы мне как кость бутылками бросали....
Пацани: Давай-давай, бери, не стесняйся...
Дядько: Что ж я вам зделал-то?
Пацани: Давай, за Шахтер, за Донбас!! бери...
Мені вже надоїдає це все, я піднімаюсь, піднімаю ту пляшку, протягую її тому дядьку і кажу: "Ось, візьміть будь-ласка". І тут дядько видає репліку: "Опа! ти смотри, на украинском заговорил!!!"... Після того я з своєю подружкою пів вечора плакали зі сміху... і дійсно... чого це я і на укаїнській)))) Весело було...

Дякую! Обов'язково спробую!
Про наслідки повідомлю

phobos, давайте хто з нас перший, щоб більший стимул був! Але до повної українізації у будь-якому оточенні!

У нас говорять українською, але інколи проскакують російські слова, вже всі до цього привикли......
Але українська мова є нагарнішою.....................