У мене історія взагалі класнюча))) Після випадку, який трапився з ними(мамкою та татом), коли їм було по 6 років, мабуть, мало людей залишилося, які мали сумніви, що вони не будуть разом
Так от, мої батьки з одного села. Невеличкого такого, під Житомиром))) Комарівка зветься. Але то не так і важливо, хоча... Так от, коли їм було по 6 років вирішили їхні батьки, мої дідусі та бабусі

, віддати їх у початкову школу, яка була в нашому маленькому селі. В 6, тому що вже багато знали на свої шість з маленьким хвостом))) Так от, коли вони прийшли(самі чомусь, без батьків, чому так, я й зараз не розумію) до школи, то ні тата, ні маму не прийняли, бо були малими. І вони двоє, ревучи і гарлапанячи на весь, ще тоді маленький, рот, побігли по своїм різним вулицям до хати))) З розповідей бабусі та іншої бабусі все село чуло їхні крики))) Уявляєте, двоє в один день, в одному селі, з однієї і тієї ж причини, і двоє хотіли потім побити вчительку

Ось з того часу...
А ще мамка розповідала, що коли вони вчилися вже у класі 7-8-му, то тато завжди приходив на перерві у їхній клас(в них на паралелі було їх два), сідав напроти мами і пильно дивився на мамку, стеріг, щоб ніхто навіть не підходив))) А потім разом на юристів поступали))) Тато гірше вчився, але просто чудово знає історію, тому поступив, а мама - ні

Тому й тато не пішов на юриста.
А далі пороз"їжджалися. Тато в Чернігів, мамка в Харків. Потім тато в Афган пішов, а коли прийшов було весілля!!!!!!!!!
ЛЮДИ У МЕНЕ НАЙКРАЩІ БАТЬКИ!!!(а для вас - ваші) Пишаймося їми!!! Поважайте, любіть, оберігайте! Вони віддали нам найкраще, тепер прийшла наша черга!!!