скажи мені будбласка що тобі несподобалось в тому що я написав.

Погоджуюся з думкою деяких форумчан.Одружуватися треба тоді,коли чоловік зможе забезпечити сім*ю усім необхідним.Без цього пунктуЮподружнє життя неможливе.Ну і взаємне кохання грає не першу роль..

+1



І де ж ви будете жити і на які кошти?

А хто сказав, що мені щось не сподобалось? Просто ти, мабуть, мав в своєму висловлюванні використати "вважаю" замість "рахую":)

ну так.але вже запізно редагувати

Конкретне питання...))) Особливо з погляду на те, що я маю власну квартиру та непогану роботу.)))

))А якщо подивитися на цю проблему більш об*єктивно.Чи багато молодих сімей мають власну квартиру?

У кожного своє бачення власного майбутнього. Я спочатку хотіла здобути свій статус в суспільстві, набути якесь майно, і лише тоді заводити сім"ю. Мій брат - спочатку одружився, не маючи нічого, і тепер з жінкою і дитиною скитаються по квартирах з малою зарплатою. Хто з нас щасливіший? Та кожен по-своєму. Кожен сам для себе обирає свій шлях.

Так,згоден.Тут сперечатися важко)

Я притримуюсь такого шляху: створювати сім"ю потрібно тоді, коли закінчили навчання (стосується обох). Мають стабільну роботу, з гідною зарплатою. Коли є власна квартира, дім або знімати в крайньому випадку. І коли точно пересвідчились, що ви кохаєте один одного. Поки в мене не будуть цих пунктів, про створення власної сім"ї мови не можу бути. З роботою пощастило... дякую Богові.

Коли зрозумієш, що просто це необхідно тобі...Такої необхідності до 23 років не відчував навіть коли був у стосунках понад 3 роки.Потім спалахами хотілося повернути колишню та вступити у шлюб з ней , а потім знову не хотілося бачити...полумя та лід одним словом чергувалося...кошмар)
Мій варіант це коли пункти 3 та 6 збігаються.

Немає чіткого визначення коли і з ким потрібно одружуватись! В дорослому житті кожен сам обирає свій шлях. На рахунок одруження вважаю що потрібно приймате таке важливе рішення тоді коли справді Ну вже на 2-му місці матеріальна частина...
П.С. Лесю, жити вони мають де, але Львів вони самі вибрали...

Іноді ти можешь знати кілька років людину - а вона викине таке що ти й не думав..тому жодних сумнівів це досить розпливчато.

Для мене підходить такий варіант: Коли відчуваєш, що з коханою людиною прожив би решту життя.
за нього і голосував

Не знаю, коли треба одружуватися. Я наприклад вже давно відчуваю, що проживу з коханою людиною все життя, але одружуватись нема бажання, от коли воно буде, тоді і треба. Бажання одружуватись виникає мабуть в кожного по-різному, і від матеріального стану не дуже залежить, бо гроші можуть ніколи і не прийти, на жаль, а сім'ю створювати все ж треба... колись.

коли відчуваєш шо до того готовий

але одруження то не для мене

Обожнюю цю фразу: Ніколи не одружуйсмя на жінці, з якою можна жити. Одружуйся на тій, без якої жити неможливо.
Отже шлюб потрібно укладати при навяності людини, без якої не уявляєш свого життя і впевнений, що більше нічого не потрібно шукати іншого. При цьому головна задача - не брехати собі.
І з штампом не потрібно поспішати, це завжди можна встигнути.

Коли відчуваєш, що з коханою людиною прожив би решту життя

Ніколи!
Можна і громодянським браком обійтись!

В такому разі я можу сказати таке: боятись вовка - в ліс не ходити! Колись почув ту народну мудрість від свого друга і запам"ятав на довго, бо так воно і є!

в громадянському шлюбі жінка відчуває себе незахищеною , і перебуває в постійному страшу і боязні за завтрашній день , в громадянському шлюбі жінка нехоче народжувати також переживаючи за завтрашній день , оскільки чоловікові може щось стрельнути і той покине своїх дітей без всякої відповідальності перед ними

..коли відчуваєш і тобі вже не страшно..

передостанній варіянт. Стопіццот!

А якщо з'являться діти, а через декілька років розбіжетеся, що ж тоді робитимеш? Чи дітей не буде так само я к і штампу в паспорті?

як на мене то тільки після прожитого разом певного часу. навіть велика любов може померкнути перед побутовими проблемами.
громадський шлюб який триває більше 6 місяців юридично прирівнюється до "офіційного зі штампом в паспорті". а людей які вирішили розбігтися ніяким штампом не зупинеш.

Народ, ми живемо в Україні а не за бугром чи в США. Дивіться на світ реальними очима. Коли не маєш матеріальних статків то виходить так що одружуються її батьки і його батьки, щоб спільними зусиллями допомагати молодим виживати і плодити внуків. Звичайно, що багато є випадків що молоді самі собі дають сяк-так раду, але чесно кажучи я б не зробив такий важливий крок не маючи ні копійки за душою, а тільки "відчуття що можеш прожити з коханою усе життя"! Будьте реалістами!!! Але не втрачайте оптимізму!!!!!!!!!!!!!!

якщо в дівчини виникають такі думки, то хай відразу розходяться!


варіантів безліч, а хіба штамп в паспорті це питаннє вирішить на мою користь?

Тоді не доведеться доводити, що батько саме ти і тим самим травмувати дитину.
Знаєш, жінки різні бувають. Може навідь сказати що не твоя дитина (від образи чи т.і.).
В багатьох випадках, рідному батькові хоч зустрічі дозволяються.

Ви коли-небудь в ньому були?



Яка вона там була велика. якщо змогла "померкнути"

як на мене то варто одружуватись,коли ти досяг відповідного матеріального,соціального стану,в тебе є кохана людина,з якою хотілося б прожити решту життя..
І вік тут ні при чому.

Не знаю коли)))всі пункти прийнятні, але коли? я це відчую...в потрібний момент от тоді й буде

Вік принципового значення не має. Але є оптимальний вік. Для жінок це 22 - 25.
Для чоловіків 25-30.
Більшість жінок мають уже більше досвіду, можуть і одружуватись.
Чоловіки старші за 30 і які не були раніше одружені викликають великі сумніви. Як сказала Ластівочка, якщо вони до 30 років нікому не були потрібні і з ними не могли ужитись або вони не знали як поводитись з жінками, тоді для чого вони здались після 30.
Це й вік оптимальний для чоловіків, ще й тому, що можна закінчити університет знайти вже ГАРНУ роботу і чогось досягти.
Я може помиляюсь, але всі хто пише, що тільки через шалене кохання, не мають власного досвіду проживання разом.
Одружуватись можна тільки на людині від якої ніяк не залежиш, ні матеріально, ні ПСИХОЛОГІЧНО. І вона також від тебе незалежна.
Одружуватись потрібно тому, що ми живемо в суспільстві в якому це прийнято.
Щодо розлучень, то по даним сайту держстатистики кількість одружень дорівнює кількості розлучень. І це правильно. НЕ МОЖНА жити з людиною, яку не кохаєш. Від цього страждають як мінімум 4 людини. Чоловік, дружина і ще двоє людей, які не знайшли своїх половинок. І дити не можуть у такому шлюбі отримати максимум любові і приклад як потрібно жити і любити один одного в подружньому житті.
Щодо самотності. Самотність це наш звичний стан, під час самотності ми вчимось, у нас з"являються якісь нові думки і т.д. У ній немає нічого страшного.
Щодо того, що хтось писав, що потрібно одружуватись на незайманих.
Навіщо вони вам, вони ж нічого не вміють. Нормальний чоловік, хоче бути останнім у жінки, а не першим. А досвід потрібний обом.

Щодо того, що хтось писав, що потрібно одружуватись на незайманих.
Навіщо вони вам, вони ж нічого не вміють. Нормальний чоловік, хоче бути останім у жінки, а не першим. А досвід потріний обом.

Будьякі страхи пов`язані з незнанням.
Одруження сполучене з коханням, як любов і творчість. Людина творить, коли не може не творити.
Тому варто додати ще один пункт опитування 8.Коли вже несила не одружитись.

Не згідний з цією тезою. В мене є два други , яким вже понад тридцять, і вони мають хороших любимих дівчат, планують оженитись ось-ось.
Відповідальні просто - спочатку на ноги встають, а вже потім будують сімейне гніздечко. По-моєму- це правильно.

Яке тоді воно, в біса, сімейне, якщо збудоване силами однієї людини, яка отримує право в разі сварки кричати "прийшла тут на все готове"? Гніздечко треба будувати обом - тоді воно й дороге буде для обох.

Думаю, шо одружуватись тре, коли вже точно впевнений в коханій людині.
Якщо говорити про вік, то, ІМХО, чоловіки мають одружуватись в 24-25 років, а жінки-21-25. Хоча, говорять, що в старших батьків, народжуються розумніші діти.
Я сам думаю, шо до 24-25 ходити в холостяках не буду.Так, до 23 (ггг, далеченько ше)))вже буду жонатий.
З мене завжди друг прикалується, шо я по зальоту одружусь.ггггг))))

ранувато)))

Я одружився в 20 років, грошей заробив у будівельному загоні ( ВАЗ будували). Коли одружуватись ніхто не знає і не підкаже, так само як і з ким одружуватись. Це вирішує кожна людина сама, або бере відповідальність на себе за власне щастя, або потребує порад і стає від них залежною.

мабуть тоді, коли впевнений, що зможеш жити разом з коханим/ою в буденних, повсякденних, побтових умовах. імхо

О, правильне формулювання.
Тут усі підходять раціонально, тоді як такі речі логічному осмисленню і науковому вимірюванню не піддаються.
Для цього потрібен збіг двох речей:
1. Поштовх всередині - "ось вона, моя половина". Те, що в "Хрещеному батьку" назвали "громовицею вдарило".
2. Готовність відірватись остаточно від старого життя і почати життя нове - де ти будеш повністю відповідальним не лише за себе, а й за свою сім'ю. Стати дорослим.
Отоді вже можна і одружуватись. В усіх інших випадках щастя не буде.

Ну це надто категорично. "Щастя" буває що приходить несподівано і незалежно від усіляких умов

Та й підхід до шлюбу у всіх різний. Не всі вважають шлюб чимось священним і постійним. І, власне, які підстави такого ставлення до шлюбу?
Сам по собі шлюб щастя не приносить. Щастя люди собі створюють у стосунках, яким шлюб часто не сприяє.

Я б не змогла вийти заміж за 20-річного хоча б по тій причині,що то для мене малолєтка буде,такий самий як я. Я небуду себе з ним почувати "як за кам"яною стіною" ,тому стосунки були б приречені)) А гроші...то таке. Можна і за мільйонера вийти заміж,а він через тиждень обанкротиться)))

"Кам*яна стіна" потрібна тоді, коли жінці бракує впевненості у своїх силах і власних амбіцій.
Це старі гендерні стереотипи, коли жінка мріяла вчепитися в якогось чоловіка, який її забезпечить і не покине "до кінця життя" - і в цьому й було щастя для жінки))

Нє,ну канєш,набагато прикольніше жити з альфонсом як моя сусідка. Вона в 19 років залетіла. Той Вітя,хоч і наркоман безробітний,але єдиний хто подивився на жінку з дитиною. Родина в них,йопт. Все на плечах Лізи.Зато в неї секс кожен день. Ура,таваріщі. І кухарка может управлять страной))))

Ну, лузери навряд чи потрібні навіть упевненій в собі жінці.
А стосовно віку у Рени справді стереотипи - можна в 16 бути дорослішим і кращою "кам'яною стіною", аніж деякі сорокарічні.

Я не розумію поняття "лузер" стосовно людини. Навіщо брати ті ж самі стереотипи, тільки американські? Можна не мати сім*ї і власності і не бути невдахою, як Далай Лама, а можна бути мільйонером і померти від "випадкової" кулі на полюванні у розквіті літ і перспектив.
Не варто клеїти ярлика "невдахи" людині, виходячи із своїх вузьких суб*єктивних уявлень про успіх чи невдачу.

Не знала також, що протилежність до "кам*яної стіни" - це альфонс)). На мій погляд, це майже однаковий вибір.....І тих й інших шукають жінки з однаковими проблемами- невпевненість у собі та стереотип "підлеглої жінки" у шлюбі . Такі жінки одружуються, бо вважають життя без чоловіка неповноцінним. Хорошим це не завершується, бо "кам*яній стіні" і альфонсу однаково швидко набридають жінки, які їм постійно догоджають і вішаються на їхні "міцні" та "мужні" плечі. І той і інший тип чоловіків починають зраджувати жінці, коли відчувають її залежність та несамостійність.

І взагалі незрозуміло, ким "лузер" стане за півгодини - це ж поняття суб’єктивне і тимчасове.

А вчені напевно вже вирахували оптимальний для одруження час і вік

Ви враховуйте, що особисто для мене стосунки та шлюб - одне і те ж, і одне без одного не буває.
Не всі вважають? Ну то мені до того всеодно. А хтось вважає прикольним займатись сексом зі своєю собакою - я ж не маю на них орієнтуватися?
Які підстави? Ну, грубий приклад перефразування для прикладу - які підстави берегти щойно куплену нову машину?



Можу пояснити. Це безвідповідальна, слабкохарактерна людина, яка дуже сильно залежить від обставин і не вміє, не може і не бажає їм протистояти.



Ну то не беріть, хто ж Вам винен. Це ж ви сюди власність приплели.



Ну, Ви це любите робити - от вже на мене наклеїли ярлик людини з американськими стереотипами, тоді як про мої суб"єктивні уявлення, вибачайте за тавтологію, не маєте жодного уявлення.

Пане Віджею, в мене питання до вас особисто виникло.
Ви вважаєте, що я повинна брати до уваги те, як ВИ звикли думати про шлюб і стосунки?

Коли звертаєтесь до мене з приводу моїх думок - я думаю, що повинні. Ви незгодні?
І взагалі, це вже офтоп. Краще поясніть, що значить "у стосунках, яким шлюб часто не сприяє" - яким це стосункам заважає шлюб?

Стереотипами не страждаю. Це статистика- раз . І психологія- два)))Чоловік дорослішає повільніше і пізніше за дівчину. У 16 років- 98% юнаків - діти,яких ще виховувати і виховувати. Чула інтерв"ю "мамачєк" наших призовників. " Мой син ідьот в армію патаму шта там із нєво сдєлают настаящево мущіну". ну,вибачайте,якщо батьки до 18 років не змогли нормально виховати свою дитину.....Я не збираюся робити це за них)))
І у сорок рочків бувають "нєсостоявшиєся лічності". Але їхній відсоток набагато менший )))


Я справді вважаю життя без чоловіка неповноцінним. Це,здається,навіть у сімейному кодексі прописано: Неповна сім"я- сім"я без чоловіка,або без дружини. Я б не хотіла така вся кльова і емансипована ростити нашу з чоловіком дитину САМА,тільки тому шо він "казьол" і я занадто для нього СИЛЬНА Я хочу бачити поряд собою рівну мені людину. А слабкою себе я не вважаю.