Розкажіть це тим, які відкачують шістнадцятирічних дуреп, котрі ріжуть собі вени через курортне захоплення в санаторії. Можна було б мені, але мені не повірять.

Стосовно психології - це сучасна виправдальна психологія. Ще століття тому звичайний юнак вже в п'ятнадцять років мав вміти все, що потрібно було його класу суспільства: селянин - від прийняття пологів у кобили до спорудження будинку, дворянин - від фехтування до танців та півдесятка мов. В двадцять вже більшість мали сім'ї і з півдесятка дітей. Тому не треба нинішню інфантилізацію суспільства приплітати до психології.

а от рахуватися з цим явищем доводиться)

Реальність - від неї нікуди не подітися. Залишається, як зі сміттям, боротись з нею там, де і як можеш.

Так, саме про оті суспільні стереотипи "неповної сім*ї" я й кажу. Чому хтось вже за нас вирішив, якою є "повна" сім*я, а якою "неповна"? В радянські часи жінок-одиначок навіть зневажали. Невже це нормально?


Ти розцінив мої коментарі, як звернення до тебе? Я звертаюся не до тебе особисто, а коментую допис, який ти зробив. Ти можеш відділити свої думки від своєї особистості? (відрізняти свій допис від тебе самого?) Це важливо вміти, бо саме так відрізняють флейм від офтопу ;)

До речі...щось "пояснювати" я теж тобі не зобов*язана, як звичайний користувач. Як модер - я зобов*язана пояснювати свої дії в приватному листуванні. Це теж треба вміти відрізняти.

...ну-ну. Таке жінка може і у 30 років вчинити)) Залежить від тої самої психології. Я б теж,мабуть,щось би собі заподіяла(вени б не різала,бо то надто пафосно),якби не розуміла як то тупо і егоїстично.


А хто винен в тому що він зараз того не може?)) В 20 мали сім"ї....а скільки років вони жили? 40? Як там у Пушкіна(якщо ти попри свої переконання все ж таки читав російську літературу)) ) про матір Тетяни Ларіної сказано? "мілая старушка 30 лєт"? Чоловіки не набагато більше жили.До того ж їх виховували. У селянських сімях- батьки,у дворянських- усілякі там нянєчкі і т.д. Але ж ВИХОВУВАЛИ! А зараз дітей у більшості випадків виховує телевізор і вулиця. Формує їх світогляд і моральні цінності.А щодо того що вони знали півдесятка мов- це перебільшення. навіть популяризовану франузьку мало хто знав на достатньому рівні))

Суїцидять у будь-якому віці люди обох статей однаково. А в Україні в зв*язку з низькою якістю життя, що сильно впливає на психічне здоров*я, рівень суїцидів взагалі дуже високий.

Психологія людини змінюється в залежності від суспільства. Це якщо ти психологію ніколи окремо не вивчав. Дитяча психологія- то взагалі окерема тема. Ти 10 років у шлюбі. Напевно діти є. Твій син у 15 років багато чого зможе? а донька у свої 16 буде "мілай добрай девачкай нє імєющєй секретав ат папенькі с маменькай" ? Ти справді у це віриш?)))


Я розумію щ родина у якій тато алкоголік,чи мати-наркоманка важко назвати повною. Але все ж таки традиційно родина складалася з матері,її дитини ібітька дитини. нехай навіть і не біологічного.Зневажали,тому що вважалося що така дитина "нагуляна",тобто мати вела легковажне сексуальне життя. А це і досі багатьма осуджується. Ні,ненормально. Аби дитина щаслива була. Принаймні я так вважаю))

Як тільки - так відразу))!

Якщо вже вирішили орієнтуватись по ЕО
"Кто в двадцать лет был франт иль хват,
А в тридцать выгодно женат;
Кто в пятьдесят освободился
От частных и других долгов,"



Там такого не сказано - "старушка" писалось про матір сестер.
І коли вже врахувати, що мене виховувала вчителька російської мови та літератури - так, я читав російську літературу. Багато яку напам'ять знаю.



Зараз у дітей теж є батьки. А у дітей олігархів - нянєчки. І виховання те саме, просто замість телевізора тоді були ігри з ровесниками надворі.
Одна тільки різниця - дитину дворянина в шість віддавали до якого-небудь військового училища, де її ганяли в хвіст і в гриву без жодних батьківських марципанів, а дитина селянина гнула горба разом з усіма. А зараз що в одних, що в інших "іди, пограйся, дитинко, ще встигнеш напрацюватись". Це відношення вклепалось в народ після двох світових війн, коли у нас викосило більшу частину населення і кожна дитина якийсь час була на вагу золота. З того часу ситуація змінилась, а от менталітет поки що стоїть на місці.



Раджу порівняти.






Вірю. І докладу усіх зусиль, аби це було так.

І, для довідки, перші свої гроші я заробив в 12, в 15 вже жив повністю самостійним життям, за виключенням місця проживання і до 20 секретів від матері не мав. Що я робив не так?

2VJ:
Многабукаф)) Читав- молодець)) Сестри: Тетяна і Ольга Ларіни)) От ти сам підтвердив,що виховання нікудишнє щзараз. І от такі от "дорослі діти" у 18 років вискочують заміж( чи женяться) і далі плодять собі подібних. Часто потім задумуючись шо поспішили))
Виправдовуватись переді мною не треба.Я ж не нападаю. Ти старший за мене мінімум на 10 років. Принаймні я так подумала. Як не крути,але ці 10 років значно впливають на виховання людини,його світогляду. Порівняй себе зараз і іншу людину 18 років. Ніякої різниці?)) а була б в тебе така донька як я,ти б дуже пожалкував,що я тобі все розповідаю. Тобі пощастило)))

ой, це така тема, що у кожного свої думки, бажання..Мимоволі згадала себе - у 15-річному віці - як же мені тоді заміж хотілося а зараз і не можу відповісти - чому???? але те дитяче бажання пройшло (і слава Богу). Заміж вийшла у 24 роки і ні про що не шкодую. Вважаю, що якраз ми обоє були цілком готові до такого кроку. І весілля зробили за свій кошт. Зараз як згадую цей день - шкода, що все так швидко пролітає. А особливо коли переглядаю наше весільне відео - хочу ще.... А от у мене подружка вискочила заміж у 16 років - як кажуть "по зальоту" - прожили півроку, і він покинув її вагітною.
Хоча зараз є такі випадки, коли люди позустрічались 2-3 місяці, женяться і живуть краще тих, які перевіряли стосунки роками. Тому вважаю, що це індивідуально кожен має вирішити.

Коли "залетіли" і то до 15-ти років!
)

Яка різниця, головне щоб сімейне життя склалося! А взагалі треба пізнати людину.

Мабуть тоді впливало бажання свята - щоб сукня, машина і ти в центрі уваги

Коли відчуваєш, що з коханою людиною прожив би решту життя і при досягненні відповідного матеріального стану

А до чого тут друге?

Це ви про матеріальний стан? Ну якшо так то шо, подружжя буде в батька і мами на шиї сидіти?

коли ти не хочеш зраджувати своїй правій руці...

Коли відчуватиму, що це саме та людина, з якою хочу прожити життя. Я думаю, питання про матеріальний стан теж є важливим, хоч для мене пункт "досягнення відповідного матеріального стану" вже не є настільки актуальним - прогодувати себе (і навіть ще когось) вже можу.

Коли варто одружуватися?
Цікаве запитання... Мені здається це дуже індивідуально. В когось це варіант "зальоту", коли немає вже ніяких інших варіантів, в когось (особливо в дівчат около 30) це вік, який вже не такий юний. Хочу додати, що страшна та жінка, яка до тридцяти років не має мужчини. Вона вічно не задоволена життям, заздрить молодшим, успішним "на цьому фронті" дівчатам і т.п. Тому таким треба заміж і то чим швидше, тим краще! Є люди, які вийдуть заміж, або одружуються тільки по великому коханню Коли з'являється та людина, з якою хочеться прожити життя, якій довіряєш. Якщо взяти для прикладу мене, я ніколи не поспішала і не прагнула вийти заміж. Швидше мій наречений захотів одружитися і зробив все для цього. Не розумію тих дівчат, які роблять все можливе і не можливе, аби надіти йому на пальчик обручку. Деколи це протирічить здоровому глузду.

Зараз

Чтаєш мої думки. Прочитала назву тему і перше, що спало на думку:"Негайно!")))

Удвох матеріального стану досягати набагато простіше і надійніше. А сидіти зовсім не обов"язково - для початку потрібно зовсім небагато.

Мабуть тоді, коли з впевненість зможу сказати, що досяг чогось у житті, певною мірою реалізувавши власні амбіції та ідеї, впевнено крокуючи стезею майбутнього..

Одружуватись треба, коли відчуваєш, шо треба, для кожного то індивідуальне. Тут раціорнальний аналіз неумісний або занадто складний.

А шо це за суїциди в 5-10 років?

абсолютно не згідна..якщо цього всього чекати, то можна і самому залишитись, шлюб набагато міцніший, якщо люди чогось разом прагнуть і досягають......маю приклад батьків і багатьох родичів, які нічого не мали, а всього добивались разом....

я голусувала за 3 і деякою мірою підтримую 6. Хоча як казала Хіларі Клінтон, про свого коханця свому чоловікові: Я б зробила його президентом. Тощо від жінки і чоловіка багато залежить, можна вийти заміж і зробити собі хорошу матеріальну базу, як то кажуть двом легше, ніж одному. Проте в нашій країні все закінчується здебільшого на простій роботі, дитині, прнні, і ходінні по подружках, від яких чоловік аж не дуже в захваті. Все залежить від пари і від їх представлення до сімейного життя. Вважаю головне вибрати людину, а то може бути таке що поїзд піде, а ти всьо жииття доганятимеш.

Хто впевнено крокує, на жаль, дуже часто розглядає супутників, як зайвий клопіт...

ну як до чого? в мами просити ж не хочеться. та і чоловік повинен сім"ю утримувати. а якшо ще діти будуть? не хочеться ж в однокімнатній квартирі сидіти і думати, що краще купити: гречки чи хліба...
в мене є кілька знайомих, що все життя прожили з дружиною і дітьми в гуртожитку.... я так не хочу

Ще раз кажу - щоб почати життя самостійне життя потрібно мізерно мало. Особисто мені вистачило лише одягу на мені - хоч це й найбільш проблематичний шлях. Але, як бачите, спокійно виводить на великий шлях за потрібної наполегливості.



А навіщо рівнятися на невдах? Рівняйтеся на тих, хто досяг чогось. А невдахи будуть в гуртожитку все життя жити в будь-якому випадку - були у них гроші при одруженні, чи ні.

я ні на кого не рівняюсь, просто знаю чого мені самому хочеться і що мені потрібно. особисте життя інших мало хвилює

Я також думаю, що ці люди невдахи. За все життя можна вирішити квартирне питання. Вони просто не хочуть нічого змінювати в своєму житті!

Ну тут я з Вами не згоден.... кожен живе як може... звичайно можете мені закинути, що мол було б бажання то можна і на житло заробити... та нічого подібного... якшо він не має вищої освіти, бо батьки не могли можливості йому її забезпечити, а вона - швачка на заводі, то як не крути а заробити на квартиру в такому випадку дуже важко. І не кажіть, що такого не буває... зараз є сім"ї в яких 100% аналогічна ситуація.

у сучасній європі прийнято під 30 бо треба спочатку подорослішати( зараз усі дуже інфантильні) і зробити кар'єру , а якщо я б жив у середновіччя то до 15 років я б вже встиг сходити на війну, одружитися, наробити 12 дітей і померти

я вважаю не варто одружуватися, а треба бити пидарасів, щовони не одружувалися між собою.

весілля вартує недешево

Ну, реєстрація від сотні, напевно, а що ще треба закоханим? Гиии.

Я вважаю що одружуватись потрібно тоді коли ти вже маєш фундамент для кар"єри, досяг певного матеріального становища, маєш намічені цілі і мету до якої ідеш...Ну якщо по віку то для чоловіка десь після 30 - тоді вже і характер сформований і знаєш що хочеш від життя і здоровий глузд є!

Тіки здоров'я нема.

Чого нема? Просто пити і курити тре менше!

Зверніть увагу за що ми голосуєм насправді, хоча через пост якісь матеріальні проблеми піднімаєм.
Але поки ми живі - якраз і призвані ті проблеми вирішувати по мірі їх надходження - то і є життя.

Ти знаєш, що ти - людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди -
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе -
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба -
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі - людина,
І хочеш того чи ні -
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні

Симоненко Василь

Дякую за вірш - мені завжди подобався, але тексту не мала
А щодо одруження скажу - все це настільки індивідуально... Як немає двох ідентичних людей на Землі, так і не можу бути однакових історій кохання, шлюбу тощо.

Як на мене найкраще одружуватися коли обоє повністю осмислять відповідальність і важливість цього кроку.

Найбільшу кількість голосів дали за найсопливіший варіант. Слішкам многа саплєй! Пофіг, що зараз куча роззлючених романтиків вдасться до відповідних дій. Зважте: не завжди коли відчуваєш, шо проживеш з коханою людиною блаблабла, можна одружитись. І причин куча, від фінансових, до, наприклад того, що ваша половинка може бути вже одружена.

Коли,це кожен вирішує сам.

на СТБ була передача про самотніх жінок яким за 30. Вони успішні, зробили кар"єру, їздять на гарних машинах, тільки вдома їх ніхто не чекає. І когось знайти в такому віці проблематично. Гарних чоловіки уже давно зайняті, і ніхто їх відпускати не збирається. А через алкоголізм і наркоманію "ліквідних" ровесників залишається менше ніж жінок. І жінки вияв"ляються у патовій ситуації, коли приходиться самій собі купувати квіти.
В 18 - 25 років такої проблеми у них не має, так як навколо повно чоловіків які приділяють їм увагу, а "потрібно робити кар"єру".
Так що на мій погляд дівчата і дорослішають раніше і їм потрібно одружуватись раніше, інакше з вікон вартість на ринку наречених падає.

Більше того - посередні чоловіки не будуть на них навіть дивитись, бо у таких зазвичай комплекс першості чоловіка, а така жінка однозначно вже перша за досягненнями.
Я вже не кажу про те, що такі жінки часто втрачають вміння спілкуватись в сім"ї, переносячи "директорські" замашки і на внутрішні стосунки - кому таке щастя протрібно?

одна моя подруга гарно сказала, "коли зрозумієш шо хочеш кожен ранок прокидатись і бачити біля себе сонну кохану - тоді треба вже думати одружуватись"

Так.Дуже підходящо сказано,щоб висловити мою думку з цього приводу.

Я би відповів двома пунктами: коли знайшов свою соулмейт, другу половинку (3) і коли певні відповідні роки, думаю десь від 23+ і далі...