Навіщо тоді життя коли постійно чимось жертвуєш і нічого не отримуєш взамін. Машина і гроші не зроблять людину повністю щасливою.

А я гадаю "любві всє возрасти покорни", тому коли відчуєш, що "женилка" вже виросла тоді можна й женитися

"женилка" відростає швидко. і що? йти з нею під міст жити?

я не дивуюсь, що стільки розлучень. Занадто легковажне відношення до одруження

Всі інші моменти враховуються теж - уже після того, як знайдеш ту людину. Зрештою, багато закоханих розходяться якраз не через те, що їм кохання бракує чи немає усвідомлення бажання жити разом до кінця своїх днів, а через набагато прагматичніші причини.

наприклад?

печатка в паспорті несе зобов"язання за Сімейним кодексом, не більше, і ще купу проблем, це ніяка не гарантія, як деякі вважають, як на мене...

Наприклад, ті ж фінансові причини: немає грошей, щоб самостійно жити окремо від батьків, прозустрічалися вже довго, і або одружуватися, або розходитися. Бачила такі пари.

я чогось таки не розумію. є пара, вони закохані, але через те що в один прекрасний момент нема грошей вони розходяться? Для чого? Можна ж почекати з тим, одружитись пізніше.

печатка в паспорті несе за собою не тільки зобовязання за сімейним кодексом, а ще й зобов"язання перед батьками, що весілля тобі відгрохали, перед половинкою з якою ти цю печатку розділила і ще багато яких зобов"язань..

хто сказав???...

реєстрація шлюбу може допомогти в деяких технічних проблемах.
от в мене якщо буде колись весілля, то лише таке: підемо розпишемось. потім гайнемо кудись. будь-куди.
люблю подорожі.
ніяких гостей, ніякого святкування, бла-бла-бла.

як примітивно. Перед батьками? ииии. Одруження - це більше ніж день нікому непотрібної випиваловки

ога, це як правило три дні нікому непотрібної випиваловки

Е, так і чим розлучення допомагає в даном випадку? Гроші від нього з'являються, чи хата окрема, чи може батьки їдуть де-інде?..

це зуд... щось треба робити чи міняти... так часто буває... а змінити статус одруженням не можуть... і з’їхатися теж... тому підсвідомо зміни відбуваються так...
це просто бажання закінчити один з етапів... ІМХО

Шо дєлать, ящо не відгрохали, ібо моложді відмовилися від урочистостей? Торба родинному життю нового подружжя настає?..

+1
без лімузінів платтів і пяних гостей гг

якшо новоспечена дружина почне нарікати, що вона не мала суконки шлюбної, і на неї ніхто не дивився блабла, і перестеником нікому похвалитися, то так - капець подружньому ЯКІСНОМУ життю

Веснянко, ти правильно пишеш, але не про відповідальність перед... батьками... як татко вирішив робити - то най си тішит... в мене так і було... я за те ніц не відповідаю...
а як дружина хоче сукенку втягнути - то най каже... і най тоді чоловік (та й сама вона) крутятьсі... і так в мене було...

на одну відповідальність менше, ляпота )))

лімузин та пишне плаття - то жорстоко.

ліпше вишивана сукня.
на крайняк - вишиванка та спідниця.

а для хлопця вишиванка + тканий пояс.

ги.

ну, і штани, звісно.

вишиті? і поторочені на халявах?

та навіщо аж так.

звичайні, чорні.
то вже як сам чоловік захоче.

Коли варто одружуватися?

Як на мене, коли в голові пройдуть певні хімічні процеси і люди зрозуміють, що вони нагулялися і готові увесь свій залишок життя присвятити коханій половинці і дітям.

Які можуть бути ще обговорення і дискусії? І при чому тут весільні сукні і сам день весілля? У кожного це особистий вибір.

Коли відчуваєш поклик серця.Це індивідуально і немають ніякого сенсу поради щодо віку загалом.Хтось буде і 17 зрілий а комусь і до самого кінця життя цього не варто буде робити

Я в такій ситуації не була, то що можу сказати? Просто довелося вже спостерігати всяке, то й приходить усвідомлення, що у всіх це по-різному. Набридло просто зустрічатися, хочуть жити разом, а розуміють, що можливості немає. От хтось і не витримує. І справа не в грошах, які раптом з'являються, чи новій хаті, а в тому, що кожен шукає собі нових стосунків, в яких, можливо, це все й буде. І не обов'язково (як тут неодмінно мені одразу ж закинуть) тому, що розійшлися і пішли попаразитувати на комусь іншому, а тому, що самі протягом часу, що пройшов від розлучення і до знаходження іншої людини, уже доробилися до чогось.

А бувають і зворотні випадки. Може, я вже тут і писала: одні мої знайомі розійшлися за чотири дні до весілля. І все було: і гроші, і хата, та кохання вже вичерпало себе чи як.





Ґґ, пан Зав, як завше, смалить От мої друзі відмовилися від весілля. Страшний шкандаль був: батьки погрожували, що взагалі з ними розмовляти не будуть тощо (обоє, до речі, єдині діти в своїх сім'ях). Зійшлися на скромному святкуванні в кафе в день розписки на 25 людей.

Далі, звісно ж, проблем уже не було, бо всі залишилися більш-менш задоволеними. Але потім наречена трішки пошкодувала, що, власне, шлюбної сукенки не мала... Але то ще не все: виявилося, що наречений потім теж про це ж пошкодував! Хотілося все-таки свою кохану принцесою побачити

Але це зовсім не заважає їхньому подружньому життю

Краще би йому операцію на очах зробити - універсальніше, бґґ.

хз коли треба,але я донедавна капєц заміж хотіла(період був такий,чи шо),а тепер думаю собі:" Яке ж то я дурненьке було!"
Тепер би мене ніхто і калачом "туда" незаманив

цікаво, шо ви мали на увазі під " калачом "

І тим калачом тоже

Медіярував.
Teo, вам друга догана без занесення за словоблуддя.

під калашом пішла би як миленька

Не-а,ліпше вбийте мене!

Якийсь одружений анекдот розказав чи бувальщину...

Коли нормальне життя набридне. Другими словами : коли клямка впаде. (досвід)

одружуватись варто тоді, коли усвідомлюєш всі наслідки цього кроку, коли вибрана тобою людина готова створити сім'ю, коли ви обоє дозріли до того, щоб дати достойне потомство...

Коли відчуваєш, що з коханою людиною прожив би решту життя + При досягненні відповідного матеріального стану

Тоді варто одружуватися, коли є впевненіть в людині, довіра, коли є спільні інтереси. Ну і багато всього іншого - вкупі. Велика помилка - це одружитися в період закоханості. Потрібно почекати ну зовсім трошечки, хоча б рік А зрештою, куди спішити?


Я якраз з тих жінок, яких одруження дуже лякає

Чому?



До чого потомство до сім"ї?



Якщо пан не спромігся створити нормальну, щасливу сім"ю - то хай хоч не лякає інших.

До того, що без дітей родина втрачає сенс.

аналогічно. але відмовити коханому ніззя, бо ж образиться..


здавала нещодавно екзамен з соціології.
Функції сім"ї: ...,репродуктивна,...
Причини розлучення: ..., відсутність дітей у сім"ї,або відсутність здатності мати дітей(безпліддя,імпотенція),...
і в такому ж дусі.на думку соціологів, сім"я без дітей - "неповноцінна" )))

Підозрюю, тому ж, чому й чоловіків.

"Функції" - я бачу множину. То чому тут одна єдина процитована?



Сім"я - це подружжя.
Діти - це не сім"я, це наслідок сім"ї, який в майбутньому створить свою сім"ю.
Тому такі продвинуті соціолухи йдуть лісом далі вивчати своїх мавп, на яких вони набрались таких висновків. Вони явно не знають, що людина продвинулась трохи далі суцільного інстинкту розмноження.



Особисто мене воно чомусь ніколи не лякало, навіть приваблювало.
Тому на своєму прикладі я однаково не зможу зрозуміти такі натяки - може деталізуєте відповідь?

а нащо? я конкретний випадок взяла.

тобто твої діти не будуть твоєю родиною? чи твій ровиток такого "тваринного примітиву" яу ДІТИ не передбачає?
Згадалася "Кайдашева сім"я". і там точно не про двох людей писали. а про покоління )))

На те, що це одна з функцій - і в сучасному світі далеко не головна.



Звісно ні - вони будуть моїми дітьми, яких я маю виховати, виростити і відправити у великий світ будувати свої сім"ї. Моя сім"я від їх наявності чи присутності сім"єю бути не перестає. Тому згадувати про готовність до них, як обов"язкову умову одруження - це щось абсурдне. Сім"я створюється як союз двох людей, а що вони будуть робити далі - чи гуляти парками чи дитину колисати - це вже їхні проблеми і теми не стосується.



Є купа людей, які не хочуть чи не можуть мати дітей - від цього їх союз сім"єю не перестає бути.

не умову,а перспективу

Нагадаю, що я задавав запитання на фразу "одружуватись варто тоді, ...коли ви обоє дозріли до того, щоб дати достойне потомство..."
Якщо вже відповідаєте за запитання іншим - то хоч уважніші будьте, пані

не хочуть- ідіоти, не можуть- нещасні. Я ж не кажу,що перестає. але така сім"я у порівнянні з сім"єю,в якій є діти- бідна. я б не хтіла прожити все життя без дітей.нехай навіть і з коханою людиною.

мій двоюрідний брат виявився несумісний в плані продовження роду зі своєю дружиною. тобто кожен з них може мати дитину,але разом в них їх не може бути. вони не розлучилися. але дитину все-таки завели- всиновили хлопчика.


суті не змінює. діти не мають бути умовою,але персективою. умова- це коли в шлюбном контракті прописується скільки грошей чоловік заплатить жінці за народження йому сина,а скільки разів поб"є її за народження доньки.
утрірую,канєш,але все-таки..)))

Не ідіоти, а у пані стародавні стереотипи.
Нагадаю, що ще кілька десятків років пані так само б обізвали за те, як вільно вона себе веде, а сотню років тому - що вона досі не одружена і не має вже щонайменше трьох дітей.
Часи змінюються, і зараз про виживання виду, рівно як і про допомогу при старості, мова вже не йде - відповідно дітей заводять лише ті, хто цього справді бажає, і тоді, коли цього справді бажає. Хто не бажає - ідіотом бути від цього не стає.

не такі вже й стародавні.

мою маму ніхто не обзивав.
мою маму поважали. моя мама красіва і умна цинічна відьма.
а навіть якби і обзивали- плювати вона на то хотіла б.
я дуже люблю свою маму.

не факт

дааа. трьох хочу ))))

Панна Сенссс важає,шо треба повідміняти на фік пенсії, нехай пенсіонерів їхні діти забезпечують і доглядають. Як от роблять мої батьки зі своїми батьками. а то зараз людина працює на себе і ше на кілька пенсіонерів,бо треба ж з чогось їм пенсії виплачувати. з якої радості я маю забезпечувати сторонніх мені людей?

А сенс життя людей,які не хочуть мати дітей, мені не зрозумілий. ладно ти,Ві-джею,чоловік. а мені як жінці таке взагалі абсурдним здається. материньскі інстинкти шо лі. не знаю. я хочу піклуватися про когось. в мене купа домашні тварин,в мене є батьки,брат-ідіот,купа друзів,кохана людина- я про всіх,хто мені дорогий піклуюся.в тій чи іншій мірі. але це все ніщо у порівнянні з дитиною. і хоча сам процес вагітності ні фіга не приємний, а народжувати я взагалі страшенно боюся,все одно давати комусь життя це..це..це..це так прекрасно!

І нехай це стародавньо,але я вважаю,що жінка перш за все реалізовується і має реалізовуватися в сім"ї, як МАТИ )))

[quote name='-=VJ=-' date='13.01.2010 00:32' post='564143']
Чому?

Тому, що я не люблю штампів (в тому числі в паспорті) і подібного офіційного прив*язування двох людей одне до до одного. Якщо ми кохаємо один одного, то мені особисто не потрібно такого доказу, як штамп. Якщо ми разом, то це означає, що ми довірямо один одному і нам добре разом. А якщо так станеться, що він схоче піти, то я не зможу втримати його, одружившись з ним. Ну, офіційно я його може і втримаю, бо багато сімей живуть разом тільки тому, що не зважуються на такий крок, як розлучення, і мучаться обоє (або ще й діток мучать). Але що то за життя?!

Так, скажу трохи інакше, мене не лякає одруження мені воно непотрібне зараз. А в майбутньому - час покаже.