А хто вам заважає дожити до 40 років і шукати собі незайманого хлопчика?
Кожний робить що йому до вподоби.

нарешті у голосуванні зявилася людина, що вибрала "коли закохалася". Може і так має бути. Не очікувати чи то міцне кохання і чи на все життя, а брати ситуацію у свої руки - робити його міцним, на все життя та матеріальноспроможним!

знаєш, ну от коли вже геть не буде що робтити, тоді і одружуйся, а поки.........

незайманий хлопчик? Та навіщо мені таке, та ще й у 40 років Ти жартівник, оцінила тонкий гумор, жаль + не можу додати
Вебере, а хтось з твоїх знайомих отримує ті нещасні 8 тисяч? ті, про які ти говорив?. Не все так просто в датському королівстві

Ставки різко зросли. Щойно мене поінформував брат в асьці, що "Наша Україна" обіцяє 15 тис. за другу дитину і 25 тис. за третю дитину! Нумо геть з форумів і до заробляння грошей!

після 2-го (коли "залетіли") полюбе треба а все решта то по бажанню...

хоча я схиляюсь до 3-го (Коли відчуваєш, що з коханою людиною прожив би решту життя.)

третє+шосте в поєднанні........мій вибір який би я порадив після своїх 8 прожитих років у шлюбі..........

Після першого поцілунку.

Все досліджуєте?
в кожного своє. Є люди, що одружуються у 18 і всі щасливі( мої прадідіуся і прабабусі,) і в 30

)))))))))))))))))))))))))))), а буває і по іншому (((((((((((((((((((((((((((((((((
0))))))))))))))))))))))))))))))))))

Сама постановка питання показує ставлення людини до одруження.
Якщо людина хоче щось робити, то вона не шукає приводу.
А так, схоже, що одруження сприймається як обов'язок і необхідність, а не як людська потреба.
Сподіваюся, у майбутньому шлюб відпаде як архаїзм, а людей виховуватимуть роботи.

Одружуватись варто, коли хочеться і можеться.
Якщо ми кохаєм один одного, практично в усьому розуміємость, обоє заробляємо достатньо, щоб забезпечувати себе і допомагати нашим батькам, хочемо спільних дітей і можемо їх зробити - потрібно діяти.
P.S. Лише б знайти те "ми".

Одруження це ж юридичне дійство...

Нє... це дійство відбуваться на небесах... а не в РАКСІ...

То Ви мабуть маєте на увазі шлюб... Я ж говорю власне про одруження. А на небесах...

Розлучення теж там проводять?

А от у мене питання - для чого одружуються взагалі? Що це дає, окрім відсутності проблем з оформленням заповіту для дітей?

Також це ускладнює вирішення житлових проблем, дає змогу контролювати дітей одружених від практично народження, зжирає купу грошей на організацію весілля. Одним словом, ще одна форма залежності людини від суспільства.

Особисто я за контроль, але тільки тоді коли контролюю я )). Як тільки людина отримує свободу, вона неодмінно стає рабом "зла", частіш за все. Реалізовуються різні збочення і тд. Так що я за контроль. Але це не по темі ((
Ми ж савці. А серед савців ніби ніхто шлюбу не бере ))

Але серед ссавців є поширеним явище спільного догляду за потомством... До речі, слово "ссавці" з 2 "с"
Хоча, кожного року це може бути інший самець...

Дякую за виправлення, я думав що тільки кацапи кажуть "сс" ))
а ще ссавці жеруть сире мясо.

нє, в сільраді.

Якщо не враховувати моральні задоволення?



Чим це?



Ну якщо людина настільки залежна від суспільства, що бажає витратити саме "купу грошей" на весілля - то хто їй лікар?

Я б теж вибрав пункт 3, але ще й пункт 6, бо одружуватися, і висіти на квартирі батьків, жити за їх гроші - це тупо...

Коли варто одружуватися?

Я точно проти ранніх шлюбів. Чому?
На Львівщині є така статистика: зараз 65% усіх шлюбів розпадаються, з них 75% ранні шлюби і половина з них не проживають разом 2 років. Хоча б щось взяли від Америки корисне, там люди швидше 25 і не думають одружуватись(спочатку освіта, робота, певний статус в суспільстві). Ще потрібно, щоб життя нас трохи по асфальту потаскало(якийсь життєвий опит потрібен і вміння іти на компроміси).

Спілкувався з жінками в друга на роботі та їх подружками. Троє розведені по разу і одна двічі.
Відповідь приблизно однакова: "Та всі чоловіки сволочі. Одружаться і задруть ноги на дивані, нічого робити не хочуть, думають що ми від них нікуди не дінимось".
Ось я собі й думаю: а навіщо взагалі одружуватись, якщо любите один одного і хочете разом жити, то живіть, хто вам заважає. Не думаю, що зараз хтось проти цього щось скаже, а якщо й так, можливо, він сам нічого ще не розуміє. Кажуть люди: "Зустрічатись, ходити разом одне, а жити інше" - тому поживіть, подивіться, заодно дізнаєтесь більше про свою половинку. І ніхто не буде думати що його примушує штамп в паспорті. Будуть розвиватися моральні закони і цінності, ніхто ж нікому нічого не винен і це ще буде своєрідним фактором стаху. Повага до людини, самоповага при цьому точно зросте, а це дуже важливо(любов не вічна, а повага назавжди).

Не знаю хто як собі уявляє подружне життя, але з двох розповідей знайомих жінок(за 45) ось що я запам'ятав: 2 роки все супер. Далі настає переломний період - настає усвідомлення реальності, добавляється розуму. Щоб перейти цей період потрібні діти і велика повага. Далі це однотипні дні: встала, покормила, діти, на роботу, покормила, зварити їсти, діти. У вільний час настільки змучена що вже нічого не хочеться. Одне й те саме лице, розмови, проблеми дуже дратують і нервують. Впертість одночасно обох - скандал, остальне компроміси або уступки.

Звідси, я вважаю, що одружуватися потрібно:
1. Не раніше 25 -
2. за умови що ти маєш стабільнну роботу і впевнений що зможеш забезпечити сім'ю;
3. Перед цим пожити разом хоча б рік;
4. Певний досвід у вирішенні проблем;
5. Велике терпіння;
6. Усвідомлення що це назавжди, що б не сталося;
7. Лише заради дітей(також це хороший стимул: що не кажіть а діти головне, і я буду робити для них все, тому точно не задру ноги на дивані);
8. Мудра, дбайлива, відповідальна і добра жінка(від цього залежить: які будуть мої діти та їх виховання);
9. Звичайно високі почуття до неї, як пояснити результатом чого народилися мої діти(розрахунок, гроші, заздрість, злість, бажання помсти, фізична потреба, ... що?... , як не почуття - для чого вони нам дані).

Шукаю чужі думки. Підтримайте, або розбийте мої твердження. Можливо, хтось знає реальні випадки. Розкажіть.

Схоже автор не знає статистику розлучень в Штатах І причини розлучень дещо інші, і вже точно не через ранній шлюб.



Саме тому я за громадянський шлюб. Але в нашому народі цвіте і пахне святенництво - коли людям намагаються показувати ідеал, хай навіть всередині він гнилий. Але проблема в тому, що сумісне проживання лише виявляє проблеми, а не виправляє їх, а враховуючи рівень проблемності це нічого не змінить.



Однотипні дії - це і є буденність. А ця буденність завдяки нашим батькам, в звічці яких дитинку ледь не до тридцяти годувати/прибирати не примушувати і не вчити в самостійному жітті вилазить боком.
Втім, як на мене:
а) Жінок за 45 краще не слухати.
б) діти і повага тут ні до чого, спокійно розлучаються і з дітьми. Потрібне кохання. Якщо його не було, а був лише секс - то коли він стає звичним, само собою, що людей більше нічого не тримає разом. От і все.



1. Не обов"язково.
2. Не обов"язково, навпаки, як на мене - потрібно, щоб їх не було. Саме в проблемах люди пізнаються найкраще.
3. Ну, це правда. Втім, одного року мало. На власному досвіді вважаю, що краще три-чотири. Хоча за цієї умови сам шлюб стає лише приводом для свята та штампом в паспорті.
4. Не обов"язково - було б бажання їх вирішувати. Ми народжуємось взагалі нічого не знаючи в дуже небезпечний світ, але ж вчимося.
5. Оце точно.
6. Ну...Дивний якийсь пункт. Нічого не буває назавжди, зрештою існує смерть.
7. Повна маячня. Оте все, що було вищеперечислено - досвід, стан, фінанси: оце все якраз потрібно для дітей. Одружуватися лише заради дитини - спочатку потрібно було думати, коли її заводили. А якщо вже нічого не світить разом - краще не псувати тій дитині нервову систему життям в родині, де люди одне одне ненавидять.
8. Це точно. Втім, чоловік теж зобов"язаний таким бути, але це буває так рідко...
9. Не зрозумів пункту взагалі.

Аж ніяк не маячня.
Як раз тоді, коли робите щось заради дитій, то наперед плануєте якнайкращі умови їхнього життя /що включають як фінанси, так і поміркований вибір батька-матері/, а не мрієте про "кохання винесе".
Кохання - це лотерея. Противага їй - свідомий вибір, що його пан Wladlen і просуває.

Якщо з людиною щось сталося: інвалідність, невиліковна хвороба і т.д.; не можна у таких випадках кидати її.

Що ти пропонуєш: щоб дитина жила в формальній сім'ї - і хто вона по документах, що скажуть на це інші діти в школі(вони ж її "з'їдять"). Чи ти маєш на увазі народити дитину, а потім одружуватись? Навпаки.

Народження дітей не має бути з розрахунку - це результат вищих почуттів.

о та!
Приклад США:" Я зі своєю дівчиною переїхав до іншого штату. Там ми одружилися. І народили дітей. Їх 5. Старшій доньці зараз 22. 5 років назад ми з дружиною розлучилися, тому що вона стала релігійною фанаткою. Це жахливо!"

як кажуть "кому що".

Хто сказав, що мудрість не належить до цих почуттів?

коли одружуватись? Вік: ніколи не пізно.... Ситуація: коли кохаєш, або коли хочеш створити сім"ю... Живуть люди нажаль і без кохання...

Мудрим маєш бути - це однозначно. Це приклад для дітей, їх виховання і т.д. І діти - це рішучий зважений крок(на цей час це вони стають основним в житті). Але це не почуття. Почуття, на мій погляд, - це відношення до когось, а як можна бути мудрим по відношенні до когось: це хитрість якась, чи розум прибавляється при якійсь людині?

Коли відчуваєш, що прожив би з коханою людиною все життя...Або не прожив би і дня...
Хоча таке можна відчувати і в шістнадцять Тоді певно після якоїсь вікової межі, коли тебе вважають дорослою людиною і ти можеш робити свідомі власні вчинки, коли ти відчуваєш хоч якусь впевненість у майбутньому і визначаєш для себе шлях( професію, роботу, житло), коли ти можеш вважати і відчувати себе самостійною людиною.

Нічого - я ж живий, тому не з"їдять, навпаки - навчиться ще у ранньому віці чхати на думку оточуючих, це вельми корисна риса.
Стосовно "що я рекомендую" - якщо все в стосунках нормально, то нема різниці, є шлюб, чи ні. Якщо ні - то краще розходитись, а не жити разом і тихо одне одного ненавидіти, аби лиш дитина "жила в повній сім"ї". Нічого доброго з того не вийде.



Абсолютно навпаки. Народження дітей може бути лише з розрахунку, шлюб - з почуттів.

Поки що не збираюсь... Але головне - почуття... І відчуття того, що проживеш з цією людиною решту життя...

Тобто я знайшов дівчину(гарна, розумна, добра і ...) - заводимо дітей. Але вона ж мені чужа, я до неї нічого не відчуваю, тобто мама моїх дітей чужа людина!
Я стаю на думку: потрібні почуття і розрахунок.

По-перше, зважаючи на "почуття не обманюють нас не тому, що завжди судять правильно, а тому що не судять взагалі"©Кант, я проти почутті та за поміркованість.
По-друге, якщо вона "гарна, розумна, добра", то яких почуттів ви чекаєте?

У мене є подруга(як сестра). Вона: гарна, розумна, добра(правда не без хитрості). То що мені через певний час на ній одружитись?!, але я сприймаю її не більше як сестру, про які там діти думати.

Тьхо, навіщо відкладати?!
p.s. А зі "сприйняттям" ви би звернулися до компетентних людей або що? Гиги.

Я проголосував за матеріальний стан -
бо шлюб то штука серйозна, оскільки на вашій любові (якщо повезе) народиться нова людина (якщо повезе то багато), вона нікому нічо не винна, а без відповідного матеріального забезпечення її дитинство в кращому випадку перетвориться на середньовіччя (часи Бруно і інквізиції)...

Нє, цьомки бомки мона і треба без шлюбу ганяти. Я якщо шлюб - то туткай треба всьо як мінімум два рази обдумати...

РОзлучення? Ні... якщо двоє не підходять один одному то і шлюбу як такого немає

Звичайно матеріальний стан може мати значення, але не таке вже й велике. Як говорять "з милим і в шалаші - рай" (хоча в багатих хоромах з милим набагато приємніше ) та все ж...
На мою думку варто одружуватися, коли знаєш що готовий до цього, тобто готовий не просто бути з коханим все життя, а готовий саме до сімейного життя. Адже це вже не просто романтичні вечори, побачення і романтика, це набагато серйозніше. До того ж треба бути готовим до того що романтика раптом кудись зникає, а натомість з"являються буденні турботи і тепер уже спільні проблеми. Якщо кохання сильне, якщо розумієш серйозність і відповідальність шлюбу, то вік і матеріальний стан ролі не грає.

Коли серце підкаже, коли людина відчує що то її друга половинка...

Тоді, коли вважаєш за потрібне.

Якщо дивитись глобально, то періодично. час від часу

Як на мене, перед тим як одружуватись, потрібно прожити разом в цивільному шлюбі не менше року. Потім вже вирішувати. Знаю, що кажу .

Я наприклад,одружуся десь в 30-35 років,ну не раніше.Це спаскудити свою молодість.Треба нагулятися вдосталь.Шлюб-це неначе ланцюг між тіпа закоханими.Я хочу бути вільним холостяком)))))))

читаю твої пости і бачу, що ти ніколи не кохав. скільки тобі років? бо щось подібне кажуть несерйозні та малі по розвитку люди. коли ти кохаєш - це і є свобода! боніхто не від кого не залежить! лише кохання дає крила і дає відчуття свободи, а те, що ти кажеш - це все примара, скільки знайомих-хлопців натикалися на цю примару, а потім мучилися і заплутувалися у собі!

Маєш рацію. Як на мене, то перш ніж одружитися, потрібно добре вивчити звички один одного. Найчастіше розірвання шлюбу проходить ссаме за рік після одруження, якщо подружжя не жили до цього разом

Мені девятнадцять.Уважно читай назву теми,і мій комент.Не роби передчасних висновків,якщо не зрозуміла мою думку.Ми кажемо не про кохання ,а про шлюб-це дві різні речі,якщо ти не знаєш.Шлюб може не мати нічого спільного з коханням.Свобода-це громадський шлюб.А от повноційний шлю,це вже не є свобода,люди привязані не тільки почуттями,а й юридично,ще й клятвою.