На вашу думку:

1) чи є обов"язковим носіння обручки? Що вона символізує, по-вашому?

2) чи повинна жінка змінювати своє прізвище після одруження? (Ну, або чоловік...) Що це символізує?

Впринципі ні одне ні друге ніхто робити не заставляє.
Що символізує обручка?- Не підходь до нього/неї- вона моя жінка. А взагалі..Палець і кільце символізують вгадайте що.
Щодо прізвища, чула, що його зміна може змінити життя вцілому. Декому в кращу сторону, декому в гіршу. Але це так, забубони, мабуть

1. Ненавиджу обручки
2. Та не обов`язково, традиція така патріархальна склалась

Нє, ви не шарите! Обручка - це найперше символ того, що Ви одружені! До Вас буде інакше ставлення /не скажу, що завжди краще, проте інакше - точно/.
Щодо прізвища - воля цілковита: можете залишати, можете міняти на чоловіче, можете на жіноче, можете взагалі змінити обоє на хто-зна що.

Особсто я вважаю, що носити обручку треба. Звісно, ніхто не примушує, але це має нагадувати тобі про все, що вона насправді уосолює: кохання, повагу та відповідальність.

А от щодо прізвища... Я, на приклад, своє не мінятиму Максимум - додам через дефіс...

Якщо не памятаєш про ці речі серцем і головою, то обручка не допоможе.

А вона не є наручниками. Вона і не силує нікого. Це добровільний жест...як повага до власного шлюбу...

Я так думаю...

Тому-то її вдягають на палець, що майже не розгинається? І що б то могло символізувати, докторе Фройд?

Не будем опошляти тему, мене всі прекрасно зрозуміли. Ну і ще скажи, що я помиляюсь

Аналогічно. Для творчої людини прізвище - то є чимось набагато більшим. А моє прізвище прославлене трьома членами нашої родини. Для компромісу, коли виходитиму заміж, хіба що дійсно - додам дефіс.

Щодо обручки теж підтримую. Але то в моральному плані. В магічному плані обручка захищає від зла, бере на себе все, що має "дістатись" її хазяїну. Проте в плані здоров"я вона шкідлива. Не сам метал (хоча організм кожної людини по-своєму сприймає той чи інший метал), а точки (аюрведа), зажимаючи які, йде вплив на певні органи. Для жінки носіння перстня на безіменному пальці негативно впливає на жіночі статеві органи.

Вважаю, що кожна людина вільна у виборі...

Зміна прізвища, як на мене- то продовження тези про то, що подружжя "стає одним цілим"...

А обручки - мітка. Як знак - не запливай за буйки.

sam
Щодо прізвища: безумовно, ти по-своєму маєш рацію, але чому тоді чоловіки так рідко змінюють прізвище "заради одного цілого"?

Бо чоловік - голова.

А якщо чесно - то хтозна... Традиція. Патріархат же ж...

А що тоді символізують браслети? Або наручники?

До обручки мені якось байдуже. А от зміну прізвища - прото ненавиджу.
Це рештки патріархату. Коли дівчина до одруження належала родині батька, а після - родині чоловіка.
Клята ознака приналежності.

Все залежить від стосунків які склалися між людьми...
Чесно кажучи....хто зна, але якщо чоловік вартий того, щоб не знімати обручку, то чого б ні?
Щодо прізвища....це ще побачимо. Особисто я своє прізвище дуже люблю...але якшо у чоловіка буде якесь...( ....) то не зміню

Ми ж про шлюб і обручку говорим. От обручка символізує, що все, наліво ходити вже не можна.( ну надіюсь і без обручки партнери теж дотримуються такого принципу)
А наручники-це вже зовсім інша історія

Обручку носитиму постійно. Якщо дружина також - мені буде приємно. Щодо фамілії. Я нащаодк стародавнього козацького роду і всі мої пращури робили її відомою і я не виключення. Тому дуже хочу, щоб жінка яка стане моєю дружиною взяла мою фамілію.

Це все особисте..я особисто зміню прізвище..Звісно,якщо дуже багато документації буде на моєму прізвищі(буває ж таке,дипломи там..) то зроблю дефіс...А обручка...от терпіти не можу коли обручка чомусь більше схожа на перстень аніж на себе саму...вона повинна бути гладенької,без всяких зарубрень,закруток..Гладенька і крапка!

Щодо обручки - то я чогось не визначився, як на мене , то це просто цяцька, яка нічого не значить..Яке її призначення?Щоб інші люди бачили, який в тебе статус, чи щоб самій людині нагадувало, що вона одружена? Якщо почуття одне до одного вірні і щирі, то навіщо їх ще підкріплювати кільцем (проти шлюбу нічого не маю проти)?

O tak, nosinnia obru4ku je obovjazkove !!!!! Vono sumvolizyje te, wo *inka maje des svojy drygy polovunky.......... pravda *cej sumvol klasnuj
A z pruzviw4em, to ce * traducija nawa taka. Sumvolizyje mabyt slova jaki sviaw4enuk ka*e na wliybi: "....v*e ne dvoje vas, a odne cile..."
liybliy nawi traduciji.......

Згадалась фраза з " Пана Тедеуша", виабчайте за українську ітерпретацію, але типу так: " В світі багато спокус існує, але подивиться молодий чоловік чоловік на перстень на своєму пальці і зупиниться, адже згадає що належить уже іншій" Так певно все-таки це певна ознака зв"язку між чоловіком та дружиною.. Щодо зміни прізвища, то завжди думаю що воно в мене буде з дефізом, щоб все-таки було якесь відчуття того, що щось таки змінилось...

А якщо дружина вже матиме своє старовинне прізвище?

Я після одруження змінила прізвище і дуже про це жалію. Моє було, мабуть, польського походження, а стало чисто українського з закінченням на -ко. Хоча як подумати як для мого чоловіка це важливо, то не раз думаєш "ну і нехай", а деколи душа болить.

Обручка, так я до цього позитивно ставлюсь...а от прізвище я б не міняла, оскільки кращого від мого не знайдеш...

Буває побачиш десь гарного чоловіка, а в нього бац і обручка! І думаєш от комусь повезло)))
Я ну дуже хотіла б щоб мій чоловік носив обручку! Шоб відлякувала усіляких!
А щодо прізвища... Тут усе складніше. Власне завжди думала що зміню. Але зараз... Прізвище мого потенційного нареченого не вражає. Досить популярне на відміну від мого стародавнього та рідкого (однофамільців немає навіть). І просто відчуваю, що якщо зміню то і ще щось змінеться в погану сторону... Та і закінчення -ов... А в мене -нко! Ну не зможу! Хоча і хотілося б... Одне ім"я, одне прізвище...

а через дефіс, вибачте, але дурність якась... прізвище на 20 літер та й зайві понти

Згодна з цим))) На 100 %. Сама обручку хочу і буду носити,і чоловік, сподіваюсь, теж. А щодо прізвища (ось зараз скажу жахливу річ, яка відразу б викликала несхвалу у феміністок )я з самого дитинства знала, що як вийду заміж - зміню прізвище.(ага, стереотип, не спорю ) Тому ця думка мені така звична, що і не викликає ніяких сумнівів. Здається навіть неправильним залишитись на своєму прізвищі або щоб чоловік перейшов... А подвійне прізвище-то взагалі, от правда понти. І що тоді? В тебе подвійне, в чоловіка ні, а діти? Не твої виходить чи не його? І це ускладнить багато чого з чисто формальної точки зору-оформлення різного роду документів на дітей і тд...

До носіння обручок ставлюсь нормально, але носити ячи не носити, це діло кожного. Саме я то буду носити, а своєму чоловікові не буду нав*язувати, не хоче, то і його справи! Зрештою, це ж тільки символ, хоча й дуже багатозначний. Набагато важливіше те, що, за ідеєю, він має уособлювати: міцні сімейні стосунки, гармонію, порозуміння, любов і сталість.
І про шкоду обручок тоже чула.Що якщо не давати безіменому пальцю віддихати, від обручки, то це може презвести до мачтопатії, зазворювання статевих органів або ендокриних залоз. А постійне носіння обручки на середньому пальці здатне викликати атеросклероз і радикуліт .
А нащод чоловіків, то колись читала, що тоже небезпечно носити золоту обручки, точно не помню, але там згадувалось, що через деякий час золото починає окислюватись. і віділяє якийсь небезпечний продукт реакції, і це впливає на чоловіці статеві залози і можуть призводити до розладів у сексуальній сфері.
А нащод зміни фамілії, то я готова її змінити, не знаю просто від своєї не взахваті, хоча там є якісь польські корні. Мого в майбутньому чоловіка, фамілія мені більше подобається.

Обручку збираюся носити. Хоча й не бачу в цьому нічого сакрального. Думаю дружині так буде спокійніше. А от за прізвище скажу, що хочу, щоб дружина змінила своє на моє, просто приємно буде відчувати, що в нас воно тепер одне

Чого це буде спокійніше? Хіба обручка залог спокою? А прізвище..Ну візьми прізвище дружини і теж буде одне

я сама обручку носити буду...а на рахунок чоловіка, то не знаю..залежить на якій роботі буде працювати.. вот якшо на якійсь з паперами...то було б мені приємно якби носив..а якшо стройка..чи ше шось..пов*язане з роботою руками, то б навіть заборонила..адже за неї може шось зачіпитись і пальчік улєтіт...не тре мені такого... я одного разу чуть свого не лишилась...такшо то таке.... А прізвище поміняю...але не горю бажанням..адже такого як в мене більше нема.... воно помре...ні брата..ні сестри..саменька я..

А я свою обручку не проносив і двох тижнів...Якось вона мені весь час пальця муляла. І дружина до цього нормально віднеслася. Зараз десь у неї в шухляді валяється.
А прізвище вона взяла моє. І жодних сумнівів це в неї не викликало. Жодного разу не чув від неї нарікань з цього приводу.

Не думаю, що обов"язкове для усіх - хай кожен вирішує особисто.



Те, що ти - частинка нової сім"ї.



За бажання



Прагнення створювати єдиний новий Рід.



А коли прізвище змінює чоловік - це залишки чого?



Дивно Для мене це була просто гордість, до того ж відразу сприйнялась, наче там і повинна будет

Абсолютно необов"язковим. Це просто традиція. А символізує вона що подружжя сковане ланцюгами один до одного. Тіпа шлюбні узи. Міф про Прометея пам"ятаєте? Якби я одружувався(а я цього робити незбираюсь) то я би зняв обручку на другий же день. А якби мені забракло грошей то продав би її нах. Символи це для малих дітей, треба бачити речі такими якими вони є а не гратися цяцьками.



Це символізує створення сім"ї, продовження роду. Пережиток феодалізму і аристократії який є ще древнішим пережитком кланів, племен, родів і т.д. Якби я одружувався взагалі би попросив свою "половинку" не міняти прізвище. Хіба якщо в неї прізвище типу "Дрищ" або "Овца"

То можна запитати у пана, чому у нього на аватарі не власне фото, а якась метафізична цяцька?

Бо красіво)))) З певних об"єктивних причин я не виставляю своє фото. Бо не сек"юрно. А в цій аватарі жодного символізму небачу. Звичайно можна замітити якусь відповідність між авою і ніком але це скоріше співпадіння.

так отож бо й воно

Навіть не знаю. Ну буває в мене таке, що ситуацію сприймаю двозначно. Так от зміна прізвища і носіння обручки саме той випадок. З одного боку, здається, що це необов"язково і загальноприйнято - так роблять всі, а мені можна і не робити. З іншого - традиція нашого народу, всі підтримують, дивно буде якщо відхилюся... Заміж ще не збираюся, буде час над тим подумати більш глибоко. Але напевно і прізвище зміню, і обручку носитиму. Щодо чоловіка, то може і не носити. То вже як сам забажає.

Так отож бо! Я б не сказав що сучасні обручки сильно красиві. Більшість людей вирішують зекономити і купують тонку смужку золота 585 проби. І носять її "бо так треба" а не "бо так красиво". Обручка це не стільки символ скільки ярлик, "опозноватєльний знак"

Не знаю, як там у кого, але хоч моя і тонка (терпіти не можу "гайки") і всього лише 585 проби, бо коли ми їх купували, то були останні кількасот гривень - але для мене вона найгарніша в світі. Може через те, що лише на п"ятий рік спільного життя ми врешті вишкреблись зі злиднів настільки, що змогли собі дозволити весілля, а не лише виживання.
Хтось, звісно, може не економити та купити собі хоч десять півкілограмових гайок найвищої проби. Але я дуже сумніваюся, що вони будуть для нього варті хоч наполовину стільки, скільки нам - наші.

Плюса поставити не можу поки, але оце справді... нема слів...От вам і розмови про то,що сама по собі обручка це просто метал, лише ми надаємо їй значення. На жаль, хто якого..

Та я не про гайки. Будь обручка хоч півторасантимерова вона всерівно залишається кільцем. Але ладно. У Фродо теж кільце було досить симпатичне, то вже від ювеліра залежить Я про інше. Ти надаєш речі сакральних зміст, робиш її символом. Незнаю добре це чи погано. Я останнім часом стараюсь бачити матеріальні речі матеріальними речами а уявні речі - уявними і не звязувати їх докупи. Наприклад бачити обручку як кусок золота а шлюб як офіційно ліцензійований державою тимчасовий союз 2-х істот протилежної статі з метою урегулювання їхніх прав і обов"язків що випливають з "шлюбно сімейного кодексу України". Тобто виховання дітей, проживання і т.д. Кохання це кохання а шлюб це шлюб. Кохання проходить а шлюб залишається Коротше кажучи: обручки, прізвища, реєстрація шлюбів, весілля - це все лише шкодить справжньому коханню. Це речі буденні. А кохання це зовсім інше. Закохані люди мають тішитись кожною миттю ейфорії а не думати де взяти гроші на обручку і чиє прізвище краще. Нафіг дурні традиції! Забийте і їб*ться живіть в своє задоволення.

Дивно, чому ми це не відчули. А у пана ці думки базуються на скількох роках шлюбу, якщо не секрет?



Не уявляю навіть, як так можна. У мене безліч матеріальних речей, які я не можу не пов"язувати з уявними - спогадами. Шкатулка, яку я подарував на перший день народження коханої - вона тоді навіть розплакалась від розчулення і більше жодного разу я не відчув в ній такої сили почуттів, як від тої двадцятигривневої дрібнички, хоча дарував набагато дорожчі подарунки. Як її можна сприймати, як шматок пластмаси?
Спільні світлини - хіба можна їх сприймати, як шматки паперу чи набір байтів?
Не уявляю... Це якийсь жах, а не життя.



Люди з такими думками і за такими принципами дуже швидко розходяться. Бо виявляється, що секс займає лише мізерну долю спільного часу, а весь інший час потрібно думати - що їсти, де жити, в що одягатися і на чому лежати. Якщо людина не готова узгоджувати ці дві сторони життя - романтична дуже швидко помре по причині "голод не тітка", бо тоді одразу виявиться, що про спільні думки та дії ніхто не думав, а вони не лише неузгоджені, а ще й абсолютно різні. Звісно, якщо тато з мамою підтримують - то можна і так жити, але дорослим самостійним життям я це назвати ніяк не можу.

Ну, по-перше, обручка - справді символ того, що у вас сім"я, за яку ви відповідаєте,
по-друге, з чисто енергетичного боку- обручка пртягує і зміцнює енергії, які пов"язані з сім"єю(певною мірою такий собі простий приклад фен-шую)
А зміна фамілії - можна і не міняти, мені наприклад, неприємно було носити свою дівочу фамілію, отримала її у спадок від батька, якого ніколи не бачила і весь час відчувала, що то не моя фамілія, а чиясь чужа, пришпилена по обставинах до мене. А зараз на чоловіковій фамілії почуваю себе добре і комфортно. Значить - ця - моя

Як на мене-обручка-зе (вибачте за москалызм) отличительный знак,тобто щоб на вулиці розібрати)) ну або знак вірності..щась таке) я ненаю чи буду міняти прізвище якщо в мого обранця воно буде негарне) Вийду за якогось Баранова,буду Юля Баранова-теж не мічта..Ну а обирати за красою прізвища-тупо,так що найлегше якщо що -лишити своє.
Чула прикол,в нас місті була одна Баранова і один лікар Козлов...Баранова лишила собі своє,порахувавши що це краще як бути Козловою,по-моєму,що козел-що баран,все одно свійське))

1. це особисте діло кожного;символізує мабуть прив"язаність однієї людини до іншої)));
2. ні не повинна, але діти всеодно ж будуть на фамілії батька( я наприклад не хочу змінювати)...

Флуд видалено

Дівчата, хтось відмовитсья від такої обручки?



http://www.musart.org.ua/blog/?p=47


http://ua.textreferat.com/referat-9772-12.html

Як варіант:


І врешті - наші прикмети:

Мені не дуже такі обручки - не люблю з камінням, тай взагалі з будь-чим. Бачила зараз модні плоскі обручки з великими надписами "love" - такий стьоб... І хто то купує? Обручка має бути гладенькою без всяких зазубрин - аби життя подружжя було таким же.

Мені, до речі, твоя, Аничко, обручка більше сподобалась. Оце клас! Треба собі щось таке вигадати...

Обручки - то кльова штука (люблю все блискуче). А от зміна прізвища = категоричне ні. Пережитки. Гидота. Я проти (цікаво, скільки разів я це вже говорила саме в цій темі? )