Стоп, це не тема якоїсь там феміністки, мені просто цікаво. нащо люди реєструють свої відносини в РАКСі, церкві і т.д. Бо так роблять віс, чи у вас свої певні пояснення? Можливо не треба отих всіх церемоній?Якщо кохання - то дар Божий, то всі ті відносини реєструє Бозя, а до чого тут оці суспільні установи, в яких розписуються, обмінюються каблучками?І ще цікаво ,нащо вся та мішура:купа гостей, величезні столи із наїдками і "напитками", п"яні гості після, які не в силах добрести додому і засинають у салатах і застившему гарячому, і вимучені молоді, яким вже усьо пофіг?Я не права? Ну не знаю ,в мене таке відчуття завжди виникає, коли буваю на весіллях...
Чому наш світ такий що ми не вміємо довіряти один одному, що нам неодмінно необхідна печатка в паспорті,щоб та бідна людина не втікла від нас? А як же тоді почуття, розуміння, і...ні, певне ми на таке не здатні...А що ви про це думаєте?

НАТАЛОЧКА, і я про те ж кажу! Не уявляю собі свого весілля Зате прекрасно уявляю як можна жити вдвох в радості і щасті.

Повністю погоджуюсь. Я також не розумію до чого це все. Купа гостей, половину з яких ні наречена, ні наречений не знає, ці фотографії біля пам`ятників, а особливо мене прикалує, коли починають спеціально позувати для відео, щось розігрувати. Цирк якийсь. І взагалі, все доведено до абсурду.

Проте для держави без штампика в паспорті ти нікто для цієї людини, тому одружуватись треба, щоб мати юридичні права... Сучасне суспільство змушує до цього. Хоча особисто я також не хочу виходити заміж. Як на мене, одруження лише псує стосунки, а щоб кохати одне одного ніяких рагсів не треба.

Не подобається не одружуйтесь. Живіть собі разом скільки влізе, можливо хтось з вас втече перший, стосунки ж ніяк не закріплені.

Шлюб — історично зумовлена, санкціонована й регульована суспільством форма взаємин між чоловіком і жінкою, яка визначає їхні права і обов'язки одного щодо одного й щодо дітей.

Для того ж, для чого машини їздять з номерами, а не без них.



Оце вже не знаю.



А мені приємно було це зробити, то що? Я навіть пишаюся, що вона у мене є, і...?



Традиція та спроба нікого не образити. Взагалі - в кого як. Приміром у нас було десять наших найближчих друзів і все.



Чому б не поділитись планом свого весілля?



Хто таку дурницю сказав?

bamik, може штамп у паспорті треба ще доповнити чіпом в голову? Як тільки комусь захочеться розійтись, реагує чіп і в нього болить голова. Або в наручниках зі своєю половинкою ходити...Та кому потрібен шлюб де ти мучишся бо штамп в паспорті строїть? Ну не підходять люди одне одному і все! Нащо мучити одне одного і дітей, якщо такі є?

не зрозумів логіки написаного...

bamik написав:

І я заперечив: "Та кому потрібен шлюб де ти мучишся бо штамп в паспорті стоїть? Ну не підходять люди одне одному і все! Нащо мучити одне одного і дітей, якщо такі є?"
Бо за bamik`ом виходить що штамп у паспорті потрібен як гарантія що ніхто нікого не кине. Та й взагалі розмова пішла в те ж русло що й в іншій темі

А, ну тоді зрозумів.
Втім, я не розумію думки про те, що штамп когось може втримати. Мої батьки розійшлися, і ніякі штампи цьому не завадили, хоча на ньому так свого часу наполягала материна мати - тому це повня дурня, що наполягання, що переконання.
Штамп потрібен для зручності життя з офіційно-державної точки зору і не більше - це як паспорт, тільки для сім"ї, а не для людини.

Не гарантія, а певний стимул. Можна переосмислити свої дії, виправитись, двічі подумати чи варто розлучатись. Хто цілковито не розуміє один одного - то все одно розлучаться.

Такі стимули - до дупи. Це все-одно що контрактна армія зі своїм стимулом - зарпалтою. Хто заплатить більше - тому солдат і буде служити. Служба в арміії повинна грунтуватись на патріотизмі. Так само і з шлюбом та паспортом. Але в кожного своя мораль і погляди.

Патріотизмом шлунка не наповниш - для тих, хто працює на державу, цей патріотизм повинен підкріплюватись упевненістю в тому, що їх життя та життя їх близьких буде забезпеченим і безпроблемним. А коли патріот думає, що з"їсти чи за що вилікувати хвору матір - то це не воїн.

Так само і шлюб - можна скільки завгодно говорити про почуття чи штампи, але якщо одна сторона не докладає жодних зусиль для того, щоб шлюб був щасливий, то їх ніщо не змусить бути разом.

-=VJ=-, абсолютно правильно. Ваші слова скоріше уточнення моїх, ніж заперечення.

На жаль,мені довелось за своє мале життя розчаруватись у хлопцях,особливо мого міста. Так склалося,що навіть достойні, які слухали ту ж музику що і я, яка дійсно чомусь вчить,хто думав в мому напрямі - виявився зовсім не тим насправді, ким мав би бути!Але я вірю що моє кохання десь є, те яке мене зрозуміє.
Весілля?Я бачу своє, якщо воно має вже відбутися неодмінно у Львові, із каретою і...ну коротше ті гроші що переважно витрачаються на гостей, витратити на створення власної казки для двох!
Дурницю сказав дослід людей і аналіз того навіщо вони це роблять!Переважну бульшість єднає не почуття, а просто тому що так треба, бо так хочуть всі!

ІМХО весілля в Львові з тією каретою вже стало попсою. Всі молодята на ній їздять То, так, не зважайте, крик душі так би мовити

Пані, перегляньте свої критерії відбору хлопців, я Вас прошу. Бо скоро ще й не так розчаруєтесь.



Ну от бачте - у кожного свій погляд на весілля. Я, наприклад, карети терпіти не можу.



Пані, коли Ви усвідомите золоте правило "80/20" у відношенні до гіпотетичної маси "людей" - Вам стане набагато легше жити.

Для того, щоб жити з людиною, яка тобі імпонує, якій ти, припустимо, довіряєш не потрібен ні штамп, що створює відчуття "Тапочки, я зв'язаний", ні дозвіл церкви. Та й, що таке благословення церкви? Це - ніщо. На одному церковному(Божому) благословенні далеко не заїдеш.
Люди міняються й немає нічого дивного, що часто розходяться. Й набагато простіше просто закінчити стосунки, ніж тягатися з документацією. Й з християнської точки зору робити гріх. Все то маразм. Жити потрібно просто. Хоча це лише моя суб'єктивна думка.

metastaz, це чудова точка зору, якщо не забувати поповнювати запас гандонів, але якщо вже є діти, куди їх подіти?

А в нас такого нема, тому я і не знаю, може і у вас там це звичкаА я такого не знаю...але то буде, якщо буде дуже класно і по-українському!!!Можна і на возі


Звісно не музикою єдиною, то як...не хочу я вам сповідуватись, блін! То так, просто ситуація була, того так і згадалось! В мене нема таких критеріїв, просто коли тебе людина не відчуває, не розуміє, хоч ти думав інакще з її думок про це життя...думаєш... коли людина ніби нормальна ,а поводиться із тобою, як із річчю, то пробачте!Та грець із тим. Коли буде потрібно, знайдеться та людина, яка зрозуміє і не тікатиме від проблем ,а буде просто поряд!Не бігатиме по зову мамці, а сам прийматиме рішення і за себе ,і за нас!А крім основних чоловічих чеснот, він буде просто людиною, з якою мені буде цікаво, комфортно, "тепло" і він мене розумітиме. Поки на жаль такого нема. Ну то й не треба!Я вірю в краще!

Впринципі можна жити і в громадянському шлюбі... Але коли з"являється дитина то відносини бажано узаконити...

А от самі весілля... Чогось більш подобаються невеличкі весілля де народу мінімум... і без особливої обжираловки... Це ж свято для молодят а не причина нажратись всій рідні...

Дуже нелюблю коли з весілля роблять показуху... Або коли родичі з одної сторони починають гнати понти перед іншими... З таких весілль я звалював майже з самого початку...

А я й не прошу, тим паче, що Ви і так це зробили - підсвідомість же не обманеш. Мені, наприклад, і в голову ніколи не приходило цікавитись музичними смаками дівчини - з дружиною вони вийшли дещо різними, ну і добре, я дізнався щось нове, її познайомив. Але ставити це, як наріжний камінь стосунків...



О! Я теж вважаю самостійність головною в стосунках. Якщо є самостійність чи принаймні тверде рішення стати самостійним попри будь-які перешкоди - тоді стосункам не завадить ніщо, навіть відсутність фінансів.



Це яких, якщо не секрет?



Так тримати

Цього літа, довелось мені побувати на баптистському весіллі. Так от там не було нічого, про що йшлося в першому пості теми. Ні пяних гостей, ні фотографування біля памятників, і т.д. Взагалі, було неочікувано файно і весело. Гостей була достатня кількість, але без "дієтолога моєї троюрідної сестри". Продумана, вишукана програма, приємна інструментальна музика, цікаве спілкування.Насправді, круто, і не йде в порівняння з традиційними скачками і буханками. Щодо штампу...тут кожен вирішує сам, як на мене, універсального рецепту дати нереально.

Ну от і зрозумій тих людей! таке відчуття,щоб бути свідомим обов"язково треба вскочити в якесь об"єднання. В одному ти будеш з привітом, так в іншому все ОК. А самим думати,що ти робиш і для чого, ну чому так багато несвідомих, га?

При розірванні відносин з наявністю дитини:

1)Діти, звичайно, святе. Проте, якщо люди не сходяться й не можуть терпіти один одного, то краще все-таки розійтись. Оскільки постійні сварки вдома ще негативніше вплинуть на психіку дитини, ніж розведення батьків.

2) Якщо батьки розходяться "по-хорошому", оскільки просто зрозуміли, що їхній шлюб був помилкою, але вони один одного продовжують сприймати як особистостей, то заради дитини (поки вона виросте) можна жити вдвох. Бути люблячими батьками для дитини,а між собою хорошими друзями.
Коли одна з колишніх половинок знайде свою нову половинку, то вибір уже за нею: виховати дитину у повноцінній сім'ї чи обрати власне щастя.


Щодо поповнення запасів презервативів: оскільки мова іде про одруження і його соціальний та духовний статус в житті людини, то немає нічого дивного, що при відсутності певних документів й церковного благословення будуть діти. Це уже свідомий вибір людей. Якщо вони готові зробити дитину позашлюбної(за законом), то нехай. Це їх вибір. Якщо не готові, а дітей хочуть мати, то хай переступають через свою "волю" й одружуються.
Для мене дитина - це найґрунтовніше "освячення" стосунків. Коли є дитя - є сім'я. Ви живете заради нього. Обоє. І батько, і мати. Й іншого "освячення" непотрібно. Хоч, в принципі, особисто я ніяких стосунків зараз не хочу. Й дітей також.

То ж це все лише припущення, що ґрунтуються на власних судженнях.

коротше кажучи спекуляції, скіпаємо

Мене, наприклад, дивує бажання більшости дівчат, жінок вийти заміж. Чим швидше!
Для чого потрібен отой "ранній" шлюб? Лише ж у невеликої кількості залишається нормальна сім'я. А інші просто ламають своє життя.

П.С.: відповідь на питання маю, проте дуже інтересно почути думку інших людей.

А тобі не здається, що в когось може вже щось зламалось всередині, і тому шукають пару не тому щоб вступити в Освячений Суспільною Традицією Інститут Шлюбу, а лише щоб заповнити нестерпну порожнечу в душі? как вам такоє прідложеніє?

Нічого дивного - так побудоване їх виховання змалку.

А мене от дивує бажання більшості хлопців тра*ати усе, що шевелиться і бе розбору. Чим швидше, чим частіе, чим більше. Є ще така штука, як відповідальність. І це стосуєься не лише офіційного затвердження стосунків.

а якщо кохання з однією, а залетіла третя особа? чи це оффтоп?

З цим-то якраз усе ясно. Склалася така традиційна думка, що незаміжня дівчина - створіння щонайменше нещасне. І дівчина, згадуючи про це (а їй же "добрі люди" нагадують регулярно: "коли ти вже заміж вийдеш? коли весілля?"), думає: "Бідна я, бідна! тре щось змінити!" І змінює. Себто за першого-ліпшого іти (а він же може і "не ліпшим" виявитися). Просто аби всі дали спокій. І зовсім не думає, що насправді нещасною не почувалася, аж поки "не за того" заміж не вискочила.

То варто спитати думку, щодо майбутнього цієї дитини у тієї третьої особи, що залетіла і, відповідно, взяти на себе відповідальність за свої дії.

Ну це перебільшення, але в цілому - звичайнісінький інстинкт. Людина все ж таки тваринного світу представник.



На жаль більшість батьків цю відповідальність не прищеплюють, чи прищеплюють невірно. От і бере гору інстинкт та думка оточення.

Шановний Sergiy_K, я ж не запеклий фемініст й черства людина. Навіщо було закінчувати свій допис тим триклятим русизмом?
Крім того депресія й пошуки опори в житті ще не свідчать, що після 17-19 слід виходити заміж.
Можна трохи дізнатися про людину. Здебільшого зустрічаються поки "не підзалетить" чи доки зможуть терпіти "гарячку", щоб не "підзалетіти". Я не відкидаю варіанту з коханням, він, звичайно, є, але не настільки поширеним, як інші.
Моя негативна думка ґрунтується не на тому, що "ранній шлюб" це sehr schlecht, а на тому, що в такому віці людина ще не забезпечена. Немає ні роботи, ні освіти, ні здебільшого власного житла. Нидіти на плечах у батьків? тяготити і їх, і себе? Людина, будь-це чоловік чи жінка, повинні самі забезпечувати себе. Чи в крайньому випадку, один чоловік самостійно може прогодувати сім"ю, хоч на тепершніх зарплатах далеко не проїдеш й один, не те, що ціла сім"я. Повну допомогу батьків не відкидаю. Звичайно, вони будуть чимось допомагати. Це зрозуміло. Але все-таки "своє" повинно бути.

Пане VJ, я, звичайно, розумію Вашу точку зору. Але ще мені здається, що Ваші історичні знання на дають Вам мислити доцільно.
Сьогодення - не вирізняється нав'язуванням батьками дитині думки, що слід скоро вийти заміж.
Таке було в історії напротязі великих проміжків часу. Дівчат виховували: "Ти маєш мити посуд, готувати їсти, бути тихою і покірною, й ще виховувати дітей, які чоловік буде штампувати." Але зараз таких диктаторських сімей практично немає. Батьки надають дітям право вибору. Й виховують таким чином, що просто "колись ти повинна вийти заміж. Бо жінка народжена для сім'ї." Ну, це грубо говорячи.
Хоч, навіть, якщо узяти до уваги Ваше "колись", то у те колись у чотирнадцять ти уже був дорослим й працював на рівні старого. Й до своїх допустимо сімнадцять міг і прогодувати сім"ю, і збудувати якусь землянку, хату чи просто "дах над головою".

bulbashka_aero, пробачте, але це взагалі якийсь абсурд. Відколи це молодих дівчат закидують питаннями такого типу, який навели Ви? Ну, припустимо, що дівчині 25 років, хоч це теж малоймовірно.

Панно saljama, я погоджусь з паном VJ, оскільки Ваші уявлення дійсно дещо перебільшені. Чоловіки, звичайно, похітливі, але ж не настільки. І я б не сказала, що більшість. Більшість чоловіків живуть сексуальним життям настільки, скільки цього потребують їхні апетити. А це зовсім не означає "кожна спідниця".

Мо висновки ґрунтуються не на уявленнях, а на спостереженнях

Не заперечуватиму, що на спостереженнях, але ж через кількох знайомих не слід судити про загальну масу.

Звісно нема - так само, як зараз вже ніхто не прогонить з насмішками жінку, яка прийде найматись на "чоловічу" роботу. Її просто спокійно не приймуть. Так само і в сім"ях - диктатури нема, але права вибору теж нема. Придівіться навколо - хлопчики змалку бігають з пістолетами і граються, дівчатка - або за ляльками доглядають, або, що частіше, за молодшими братами та сестрами. Себто змалку вже безальтернативно готуються до ролі матері та хатньої господині. Потім це продовжується в школі, де хлопців вчать майструвати, а дівчат - шити та куховарити, через що зі школи виходить одна стать, яка не вміє вкрутити лампочку та інша, що борщу не в змозі сама приготувати. І завершується інститутом, де вже починає працювати повністю сексистський відбір - "це не чоловіча спеціальність" чи "це не заняття для жінки". А логічно завершується на співбесідах на роботу - погляньте на статистику випущених з ВУЗів студенток факультетів програмування та кількість жінок, прийнятих на роботу програмістами, чи ще на якійсь "чоловічій" спеціальності. І вже потім спокійно продовжується до пенсії - жінки отримують менше, їх рідше просувають по службовій "драбині", якщо тільки мова не йде про "жіночі" професії - бухгалтера, наприклад, чи вчителя.
Наразі це почали вирівнювати лише в Швеції, де компанії зобов"язали дотримуватись 40%-вої квоти на жінок в адміністративному апараті керівництва. Але це лише одна країна.

Я сказала "у більшості", а не у всіх, якщо ти не помітив

Маленька ремарка)

Ґґ, якщо говорити про програмування то жінок беруть...от тільки тестерами а не програмістами. Хоча є такі що програмують не гірше хлопців і успішно працюють. Хоча справедливості ради слід відмітити що таких - одиниці.

Їх одиниці саме через систему, яка склалась. Від "Галю, на тобі ляльку, навіщо тобі той конструктор" до "та на чорта я її брати буду, ще завагітніє під час термінового проекту".

По-перше, я писала, що сексуально-стурбованих, які займаються сексом з усім, що рухається не більшість. Бо таких людей - не є багато. І, що Ваше судження по своїх знайомих, із реальним існуванням отих сексуально-стурбованих не сходяться. Оскільки їх не є багато. перечитайте ще раз два верхні дописи і можливо Ви зрозумієте. По-друге, я - вона. В даних стать вказана.


VJ, Ви у якому столітті живите?ї
Коли останній раз в дитячий садочок чи просто пісочницю заглядали?
Дівчатка граються машинками, в "бумер", в "бригаду" на рівні з хлопчиками. Ба, навіть перепльовують їх. Звичайно, не підганяю всіх під один метраж. Але таке часто можна побачити.
Далі школа. Там, я так розумію Ви теж давно не були. Бо вивчають тракторну чи машинну, (в залежності чи міська школа чи сільська) будову і хлопці, і дівчата. Захоплення і у хлопців і дівчат практично тотожні. Ну нехай ті екзепляри, що від третього-Б ходять з довгим манікюром на каблуках не вміють елементарних речей, бо чекають мільйонера на червоному фераррі. Але здебільшого дівчата практичний народ. Хлопці, а особливо одинаки в сім"ї теж багато чого уміють. Батьки на роботі, а їсти то хочеться. Щось накалапуцькати потрібно, от і вчуться.
О, а інститу це у загалі "бери не хочу". Беруть усіх тільки вчись. Хочеш програмістом - програмуй, хочеш лікарем - лікарюй. А на роботу беруть кваліфікованих працівників (стать немає різниці), або тих хто більше на лапу поставить.
А одиниці не тому, що Ваша теорія вірна, а тому, що хлопці в 13 склав комп, а в 15 уже профі. У Вас так би мовити перевага в тому, що Ви швидше отримали доступ до того. А дівчата лише надавно розпочали вливатися в ту сферу. Почекайте 5 років і жінки на рівні з чоловіками.

в ХХІ, дитсадок та дві школи маю поруч, пісочницю - біля будинку.
Але дякую, я вже зрозумів, що на будь-яке слово у Вас знайдеться заперечення, хай навіть воно буде протирічити попередньому запереченню. Сперечатись на штиб Портоса "тільки задля того, щоб сперечатись" у мене нема ані часу, ані бажання, тому залишаю Вас сперечатись наодинці самій з собою.

Одруження древня традиція, що йде з родового устрою, коли жінка з одного роду йшла назавжди в інший. В ті далекі часи цінувалась незайманість жінки, і кожен з родів хотів мати гарантії: одні в тому що дівчину ніхто не образить і піклуватимуться, інші в тому що рід буде продовжено.
На ОБРЯДІ весілля подружжя давало обітниці один одному, і роди гарантували дотримання обітниць. Жінка з стану дівчини переходила (з часом) в стан матері і господині, її з дитинства готували до цієї місії, як і чоловіка звичайно. З накладенням на древні обряди і правила спочатку церковного шлюбу, потім світського була знищена сама суть обряду. А безліч надуманих правил (записи тільки в церковну книгу, неможливість розторження шлюбу, штампи в паспорті) призвели до обезцінення і профанації самого дійства.

Одружуються, думаю з декількох причин, які взаємопов"язані-
1)для відповідальності
2)моя сім"я - моя крєпость
3)бажання продовжити себе у дітях

Перше, що спало на думку прочитавши тему - то бородатий вислів дідугана Канта:
От такий от вислів..............

Супер вислів, але для того щоб тим користуватись не обов"язково мати шлюб,зара і так всі роблять все,що їм хочеться!!!Тіки я все одно не розумію нашо штампувати паспорт,адже почуття і відповідальність мають іти від серця!!!Ми ж не відмовляємось від батьків, і ідемо саме до них.юяк якісь проблеми виступають,так само має бути і в сім"ї..правда в паспорті батьків ми теж прописані, але не думаю що якби не були, то щось би змінило!!!

Щоб сказати «МАЙО».

Нехай би хто тут що не говорив, а до одруження (в любому розумінні) потрібно дорости і дозріти.
Більшість чоловіків, егоїсти,вони дивляться на шлюб як на в"язницю,де їх зв"яжуть по руках і ногах.
Жінки - якими б свободолюбивими вони не здавались,завжди мріють про біле плаття та весілля.
Вкінці кінців, все приходить до свого логічного завершення.
Що ми варті без чоловіків,а чоловіки без НАС (все інше- пусті розмови).

Дуже філософське питання)))Чоловіки - вічні егоїсти, але чим більше вони люблять жінок, тим менше той егоїзм виявляється, бо тоді вони хочуть,щоб і нам було добре, тоді то здоровий егоїзм.
Більшість людей взагалі не розуміють, що таке сім"я і нащо вона потрібна, а одружуються,щоб перекинути частину своїх обов"язків на іншого, а потім ще кажуть,що шлюб - то тягар. Я тут питалась за шлюб, який реєструється,і знову повторююсь: люди, невже для того,щоб кохати один одного неодмінно потрібно щось десь реєструвати,щоб хтось знав,що ви один у одного є?Я цього не розумію, мені здається, що кохання - то особисте, якщо ти розумна, мудра людина, то наврядчи підеш проти власного сумління. Я знаю,що є закони,що є всякі суспільні закони,що прописані в конституції, в біблії, але невже не можна жити, лише знаючи про те все, а жити за законами власного сумління, просто знати, що так буде погано? ПЕвне, наше суспільство ще не доросло до таких вищих матерій!!То надто важко...

Це не суспільство не доросло, це декому треба дорости, аби почати розуміти

Я взагалі цього комплексу не розумію у тих, хто підіймає це питання. Якщо шлюб - така незначна фігня, чого Ви цим парите собі мізки, не помічайте його та й по всьому. Вам що, заважають чужі шлюби, чи хтось силоміць в ЗАГС тягне?
А якщо "не заважає" і "дрібниця", але при цьому людина пише такі слова - значить вона сама підсвідомо чудово розуміє, що не дрібниця, але сама ще просто "не доросла до розуміння" і намагається грати роль нонконформіста. Тут вже нічого не поробиш, тільки час допоможе.