Нещодавні дискусії наштовхнули мене на ідею невеличкого дослідження.

На першому етапі проводиться опитування. Отже,

Прошу назвати кілька слів, які, як Ви вважаєте, відображають саму серцевину, передають "душу" української мови, які, на Вашу думку, є найріднішими, найбільш сутнісними для нашої мови.

Деякі зауваги:
1. Прохання наводити лише перелік слів (в жодному разі не варто обговорювати відповіді інших)
2. Відповіді можуть повторюватись (тобто якщо якесь слово вже назвав інший учасник, Ви також можете назвати це слово).
3. Перший етап - опитування - триватиме пару тижнів. Якщо Ви вже відповіли, але за кілька днів хочете додати щось нове - доповнення приймаються (але бажано, щоб сумарна кількість наведених Вами слів не перевищувала 20).
4.Наступний етап - інтерпретація результатів - буде за 2-3 тижні, але щоб дослідження відбулось, потрібно хоча б 15-20 відповідей. Сподіваюсь на Вашу допомогу! Дуже дякую всім, хто візьме участь в опитуванні!

Земля
Мати
Хліб
Воля
Слово

Москаль

Гетьман
Сердюк
Шаровари
Оселедець
Козарлюга

Хочу внести правку. Не хліб, а жито. Це більш охоплююче слово. Отже:

1.Земля
2.Мати
3.Жито
4.Воля
5.Слово

1...борщ!
2...вареники...
3...сало
4...жовтий і голубий кольори
5...серп...
6...сільська мова

1. мама
2. степ
3. калина
4. незалежність
5. братство

мова, земля, козак, слава, кров, воля.

матінка, тато, світоч, багаття, пісня, барвистий, кохати, долати, виборювати, край, душа, воля, п'янкий, доля, вдосвіта, пелюстки, життя, химерний, оченята, палкий

Оселедець, сало, смалець, часник, горілка)))

@ Emika,

1) salo;
2) moskal;
3) nezalejnist;
4) kohati;
5) kalina
6) gorilka
7) hata
8) Ni

Ох і важке це діло!

• Ро(і)д (-итись, -ич, -ний, город і тд)
• Жизнь
• Дуб
• Відати (відьма, РОДоВІД і тд.)
• Русь (-явий, -ич і тд.)
• Сва(і) (-дьба, -тий, -тлий)
• Бог (-атий, -атир)
• Життя (жива, жито)
• Мати, Дід, Брат (побратим, братство і тд)
• Прав (-ильний, -внук)
• Пів-ніч, Пів-день, Полу-день і тд.
• Слава (-ний, -вити)
• Язик
• Тризна, тризуб три-дев`ять земель і тд.
• Мир
• ОРАти (орало, орій, (в)ирій, образ, ранок, рать, соратник, боротьба, ректи і тд.)
• Край (-євид, -їна)
• Вересень, жовтень, листопад і інші місяці.
• Мисль (-ити)
• Буква
• Коло
• Мудрість
• Дух

Щось приблизно таке
Перепрошую що слів більше як двадцять)

Тарас, Львів, Київ, Рава-Руська, Україна.

Мама
Кіт
Катерина
Кохання
Колапс
Пасажир
Геть
Москалі
Мова
Слово

Космос
Сонце
Земля
пологовий
будинок

- земля
- Богородиця
- воля
- пшениця
- калина
- вишиванка
- писанка
- козак
- гарні дівчата

Соняшник
родина
калина
козак
верба
сало
борщ
хліб
перемога
свобода
серце
минуле
майбутнє
кохання
життя
жито
дитина
голова
рушник

Мама.

Дивно, чому нікому на думку не спали такі питомі українські слова з суфіксом -к- на позначення дії як


оранка
гулянка
забавка (в сенсі "процес гри")
толока
давка
одмовка (відмовка)
згадка

А ще:
Киів
Русь
Січ
козак
калина
слава
гордість
князь
байрак
квас
душа
міць

воля
земля
родина
кохання
слава
навпростець (!)
байдики (!)
свято

неня
Україна
хліб, сіль, сало, часник, борщ, горілка, галушки
жупан
барвінок
обрій
лелека
мальовничий
край
очі
ґазда - але то наче польського походження але дуже колоритне

Мій невеликий прогноз. [hide]Скоро Еміка покаже усім, що названі слова запозичені. І ніколи не було, нема і не буде окремішної Української мови.[/hide] Він відкриється для загального прочитання після підбиття підсумків.

nu, ne vsi slova zapozicheni, ale deyaki tochno ye...
a sche ye i slova slavyanskogo pohodjennya (kray, ochi, zemlya, slava, dusha, jito i ...) - voni ye i u serbskiy movi

Велике прохання до авторів прихованих повідомлень ще раз прочитати зауваги.
Наразі повідомлення з офтопом приховані, будуть відкриті за кілька днів.

Emika , ще не буде пізно добавити свої слова?

Україна
Ненька
Козак
Вишиванка
Кобза, кобзар, бандура
Сонях
Калина
Лелека, леліти

Те, що згадалось зараз..

1.Жито
2.Воля
3.Козак
4.Москаль
5.Борщ
6.Вареники
7.Сало
8.Вишиванка
9.Часник
10.Калина
11.Дівчина
12.Гори
13.Степ
14.Січ
15.Бандура
16.Гуцул
17.Цимбали

Так... Сало, часник, хліб, горілка - це все вже є! Нема ще ковбаси. І нема... це бля...ци бля... О!!! Цибуля!

Смерть
Москалям
Смерть
кАцапам
+
wise(не шарю як то по українськи сказати)
мама
тато
рідня
володіння
+
Смерть
Москалям
Смерть
кАцапам

рідний(а), котик (без натяків, будь ласка), мама

химерний список, але самі ці слова я найбільш тонко відчуваю

Ось мої найрідніші слова
Мама
Місто
Вареники
Львів
Музика
Гітара

Emika: ПОПЕРЕДЖЕННЯ(за пунктом правил 4.7.5). Ненормативну лексику видалено, однак наведені слова взято до уваги

Хто про що, а вшивий про баню.

Нє, після попередження слово вагіна в лайливому варіанті все-таки стало улюбленим.

Дякую всім, хто взяв участь у дослідженні! Оскільки матеріалу назбиралось досить багато, то ця тема поки що закривається, а приблизно через тиждень я зроблю декотрі узагальнення і відкрию знов (тоді ж будуть відкриті всі приховані дописи).

Дякую всім респондентам!

Тепер переходимо до другого етапу нашого дослідження: аналізу результатів.

Респонденти назвали близько півтори сотні слів, а саме такі слова (якщо слово називалось неодноразово, в дужках вказано кількість повторів):
багаття, байдики, байрак, бандура(2), барвистий, барвінок, бог, Богородиця, борщ(4), брат(ство)(2), будинок, буква, вареники(2), вдосвіта, верба, виборювати, вишиванка(3), відати, володіння, воля(6), галушки, гарний, геть, гетьман, гітара, голова, голубий, гордість, гори, горілка(4), гулянка, гуцул, ґазда, давка, дитина, дівчата, дід, долати, доля, дуб, дух, душа(2), жито(3), життя(3), жовтий, жупан, забавка, згадка, земля(4), калина(7), Катерина, квас, Київ(2), кіт, котик, князь, кобза, ковбаса, козак(7), колапс, коло, космос, кохати(2), кохання(3), край(3), кров, лелека(2), леліти, Львів(2), майбутнє, мальовничий, мати (мама, матінка)(8), минуле, мир, мисль, місто, міць, мова, москаль(4), мудрість, музика, навпростець, незалежність(2), неня(2), ні, обрій, одмовка, орати, оранка, оселедець(2), оченята, палкий, пасажир, пелюстки, перемога, писанка, пів... , пісня, пологи, прав... , пшениця, п’янкий, Рава-Руська, рать, рід (рідня, рідний, родина)(2), Русь(2), рушник, сало(7), свaт…(свят…) , світоч, свобода, свято, сільський, сердюк, серп, серце, сіль, Січ(2), слава(4), слово(2), смалець, смерть, сонце, соняшник, сонях, степ(2), Тарас, тато(2), толока, тризна, тризуб, Україна(3), хата, химерний, хліб(3), цибуля, цимбали, часник(4), шаровари, язик.

Як і слід було сподіватись, більшість слів простежуються із часів праслов'янської мови, однак є і запозичення:
з германських мов: байдики, барвистий, буква, галушки (можливо, корінь гал… з праслов.), гетьман, князь, мальовничий, оселедець, хліб
з тюркських мов: байрак, кобза, козак, лелека, сердюк, шаровари
з грецької та латини: бандура (з грецької; можливо, через польську з італійської), барвінок, гітара, кіт (можливо, праслов’янське), колапс, космос, музика, химерний, цибуля, цимбали.
з італійської: жупан (через польську) пасажир (через герм.)
з угорської: ґазда, хата
з інших слов'янських мов: будинок (польськ.), горілка (утворення від "горіти" під впливом польськ. та чеськ.), місто (під впливом польськ.), міць (польськ.), смалець (польськ.)

Крім того, немає переконливого пояснення походження слів: гулянка, гуцул, обрій

Стислий огляд контактів з іншими мовами наводиться в енциклопедії "Українська мова": українсько-балтійські, українсько-білоруські, українсько-німецькі, українсько-польські, українсько-російські, українсько-румунські, українсько-словацькі, українсько-тюркські, українсько-угорські, українсько-чеські.

Окремо слід висвітлити етимологію власних назв: Катерина і Тарас - імена грецького походження, що потрапили до нас через церковнослов'янську. Київ, Львів, Рава-Руська, Русь та Україна, москаль

Окрім етимології, я намагалась з'ясувати історію в мові декотрих названих слів, і натрапила на деякі цікавинки.
Наприклад, голубий зараз сприймається як русизм, хоча це слово походить із праслов'янських часів і відоме лише слов'янським мовам, а от блакитний - запозичення з польської.
Калина як назва рослини сягає праслов'янських часів, натомість ім'я Калина, яке траплялось в Україні - це народне скорочення від грецького Каллінікія.Мова спершу було запозичене польською, а потім знову набуло поширення в українській - вже під польським впливом.
Бандура і кобза в українській є запозиченнями, але декотрі слов'янські мови, в свою чергу, запозичили ці слова з української.
Борщ запозичено багатьма іншими мовами з української
Мисль - праслов'янське, а от думка, можливо, запозичення з германських мов.
І буква, і літера є запозиченнями, але якщо буква відома ще з давньоруських часів, то літера - пізніше запозичення.
Слово місто відоме з праслов'янських часів (пор. місткість, перемістити), але значення "населений пункт" воно набуло під впливом польської, витіснивши ранішу форму город.

Детальнішу інформацію про походження того чи іншого слова можна знайти в таких джерелах:
Етимологічний словник української мови (словник у форматі DjVu, внизу вказаної сторінки є лінк на сайт, звідки можна скачати програму для читання файлів у цьому форматі), Словник Я.Рудницького
Етимологічні словники декотрих індоєвропейських мов
Спільнота в ЖЖ, присвячена етимології, в якій обговорювалось походження декотрих слів (застереження: оскільки не всі учасники тієї спільноти є фаховими мовознавцями, поряд зі слушними інтерпретаціями там є і вияви народної етимології, так що звертайте увагу на джерела, на які спираються при обговоренні того чи іншого слова). До речі, там є і декотрі міркуваннящодо цього дослідження

Тепер кілька слів щодо мети дослідження. Я вже зазначала, що мене наштовхнули на цю ідею декотрі політично забарвлені мовні дискусії. Я хотіла продемонструвати, що реальна історія мови не вписується в ідеологічні кліше, які неминуче примітивізують розмаїття мовних процесів. Ми бачимо, що названі слова неможливо підвести під один стандарт. Частина з них відома з праслов'янських часів, і існує в багатьох індоєвропейських мовах (наприклад, mother в англійській). Декотрі запозичені слова з часом стають настільки рідними, що носії мови розглядають їх як знакові для мови. Декотрі слова стають архаїзмами, поступаючись перед новими, з яких деякі є запозиченими. В будь-якому разі, я сподіваюсь, що цей невеличкий огляд буде своєрідним застереженням проти пошуку простих рецептів, продиктованих поточними політичними замовленнями, адже вони не враховують складність мовних традицій за тривалий час розвитку мови.

Я намагалась створити загальну картину. Буду вельми вдячна за ваші уточнення, зауваги, міркування щодо цього дослідження.

P.S. Всі приховані дописи відкрито.
В одному з них містилась ненормативна лексика. Наведені тим респондентом слова існують в мові з праслов'янських часів і є в багатьох індоєвропейських мовах. Детальніше їхню етимологію можна подивитись в темі "Ненормативна лексика"

Emika
Шана та повага за титанічний труд!

З наведеного переліку мов-імпортерів тільки тюркська та угорська, здається, не мають арійських коренів?
Всі інші мови пов"язані одним древнім корінням.
Отже, можна говорити про внутрішню міграцію слів серед споріднених мов?
Ще мені не зрозуміло, як це "барвистий" та "барвінок" з різних мов прийшли? Адже корінь один і той самий.
А з "горілкою" - то якась помилка! Наша вона! Ріднесенька!

Ця спорідненість досить умовна, оскільки різні мови тривалий час розвивались окремо від своїх "родичів", тому між ними з'явились суттєві відмінності. Наприклад, англійська належить до індоєвропейських мов, але носії української часто мають проблеми з вивченням англійської, яке триває декілька років (а в декого - й десятиріч).
"Арійські корені" у різних мовах трансформуються до невпізнання. Наприклад, німецьке Bruder у пересічного україномовного мовця викличе асоціацію радше із брудом, аніж з братом; так само, почувши vouloir, пересічний мовець не здогадається про його значення і навряд чи добачить тут спорідненість із воліти чи воля

Корені різні, а в нашій мові випадковий збіг. Барва сходить до прагерм. fahrwa, а барвінок було запозичено через німецьке Bärwinkel (дослівно - ведмежий куток), це слово сходить до лат. vinca, pervinca, в основі якої лежить vincire - обвивати. Детальніше трансформацію цих слів можна подивитись в етимологічному словнику (т.1, с.140, 141).
Тут допоможе історія цього напою. В.Шивельбуш в праці "Смаки раю" зазначає, що горілка набуває популярності саме за епохи Нового часу. За середньовічних часів горілка була маловідомим напоєм, використовувалась переважно з лікувальною метою, для настоянок тощо, і лише з утвердженням промислового виробництва вона набуває поширення (спершу в армії, потім серед робітників). Зростання дисципліни, яка регламентувала дії людини значно сильніше, ніж в попередні епохи, руйнація традиційних норм і неусталеність нових, непевне і непривабливе становище соціальних низів - все це змушувало шукати можливості забутись в алкоголі, причому якщо для традиційного суспільства було характерне поступове сп'яніння від вина та пива, то для модерного властивий пошук швидкого ефекту (горілка в концентрованому вигляді містила властивості алкоголю, вона - продукт і супутник промислової революції).
Поширення горілки відбувалось із поширенням індустріалізації, тому у нас вона поширилась у масовому вжитку дещо пізніше, ніж у західній Європі, де її "розквіт" починається у 17ст.
Слово горілка вважається утворенням за аналогією з польським gorzalka чи чеськ. palenka (детальніше в етимол. словнику т1, с. 566-567).

Оце так кандібОбери! Постійно щось нове в мові відкривається...
Ну з "горілкою" все ясно. Хоч чеська "пальонка" до назви горілки має лише якесь сурогатне відношення. То скоріше до якоїсь підпільної продукції.
А слово "пиво"? Хоч це наше? Чи може від маскальского "піііво"?

Навіщо ж зразу погано думати про сусідів Пиво відоме ще з праслов'янських часів, етимологічно споріденене із пити. (детальніше: етимол. словник, т.4; можна подивитись онлайн у словнику Фасмера)
До речі, Шивельбуш стверджує, що пиво було досить поширене у традиційному суспільстві, і навіть на основі пива іноді варився суп - пиво поширилось значно раніше за горілку.

Про пивний суп не чув, а от окрошка на пиві - просто чудова!
Тільки замість ковбаси треба туди тараню покрошити.

Emika за зроблену роботу повага і +1.

Оскільки пиво робилося з хмелю, а виготовляли його в монастирях. Деякі монастирі прославились виготовленням пива на всю Європу.

Дивно звучить...
1. Чому це голубий є московізмом?
2. Чому блакитний запозичено з Польської? Там цей колір називається Нєбескі. Niebieski.
Панно Еміко? Чи слово Панна теж запозичено?

Прочитайте уважніше мій допис. Розумієте різницю між "є" і "сприймається"? Зараз існує тенденція уникати слова голубий, замінюючи його на блакитний. Аналогічна тенденція простежується щодо палити і курити: хоча курити - не русизм, і досить вкорінене в українській (курець, перекур, куриво, обкуритись і т.д.), однак це слово зараз виштовхується за принципом "аби не так, як у москалів". Декотрі не надто обізнані з філологією люди вважають, що якщо слово існує в російській - значить, воно русизм, і намагаються перекреслити тисячолітні традиції вживання слова, адже "в неласку" іноді потрапляють слова, що походять із праслов'янських часів.
В етимологічному словнику української мови (т.1, с.205) зазначено, що українське блакить і споріднені слова походять від польського blekit (з технічних причин я навела дещо неточне відображення е), яке виводиться або від середньоверхньонімецького blankbeit, або від пізньолат blanketus. Звісно, словник дає лише короткий огляд, не простежуючи детально історію кожного слова (наприклад, в якому сторіччі слово було запозичене). Якщо маєте якісь інші аргументи - наприклад, якщо можете навести джерела давньоруського періоду, де вживається це слово - дуже прошу. Залюбки ознайомлюсь із Вашою підбіркою джерел, де Ви простежите історію вживання слова блакитний в українській та польській. А поки що я підтримую версію фахівців - вони враховують не лише сучасний стан мови, а й її історію.

Етимологію цього слова Ви можете з'ясувати самостійно (етимологічний словник, т.4, с.272-273).

Прийшло в голову таке...
Тема називається "Найрідніші слова".
Слова "найрідніший", "рідний", "родина" однокорінні. Мають корінь "РІД" або "РОД". Але ж це ім"я древнього Бога слов"ян, та і не тільки слов"ян.
РОД – Сущій, Єдиний, прародитель богов и творець світу. РОД - і мертві, і живі, і ненароджені. РОД - те що було, що є і що буде.
Та я не про нього, а то тему в "Релігію" прийдеться перекинути. Питання виникло таке - чи багато слів пов"язано саме з древніми віруваннями наших предків? Десь колись чув, що наша мова - то є вічна молитва. Може це такий красивий епітет... А може й ні?
Ось викладаю весь "найРІДніший" слов"янський (не тільки український) пантеон... Може комусь якісь слова згадаються що пов"язані з "РІДними" богами? (Імена не став перекладати українською, бо можу щось наплутати...Чорт їх знає, як тих богів правильно вимовляти... )
1. РОД И РОЖАНИЦЫ
2. СТРИБОГ, Стрибо, Стриба
3. БЕЛОБОГ, или СВЕТОВИТ
4. ЧЕРНОБОГ и/или ВЕЛЕС
5. ТРИГЛАВ
6. СВЕТЛУША
7. МАКОШ(Ь), Мокощ, Мокуша
8. СЫТИВРАТ или Сытъврат
9. КРЪT, Кродо, Крот
10. СВАРОГ, Соварог
10. ЛАД и/или ЛАДА — ЛАДО (?)
11. ЯЩЕР, Яша, Ясса, Iassa, Issaya, Йеша
12. ЛЕЛЯ, Ляля
13. ДИЙ, ДЫЙ, ДИВ
14. ДИВА, ДИВИЯ
16. ЯРИЛО, Яровит, Яромир
17. ДАЖДЬБОГ, Дажьбог, Дабъ, РАДЕГАСТ, Радигош, Сварожич
18. ПЕРУН, Перунова
19. СИМАРГЛ, СЕМАРГЛ
20. ХОРС, ХОРОС
21. МАРА, МОРЕНА
22. ЖИВА
25. ПОРВАТА
26.ПЕРУНИЦА-ЛЕТНИЦА
27. КОРУНА
28. ПРОВЕ
29. ПОРЕНУЧ
30. ПОРЕВИТ
31.НИЙ или ВИЙ
32. ЗЛАТА МАЙЯ
33. ДЕННИЦА
34.ОВСЕНЬ
35. ПРИЯ
36. ПОЗВИЗД, ПОХВИСТ
37. ПОГОДА
38. ПОДАГА
39. ЩУР
41. ВОДА, Бода
42. УСЛАД
43. ЖЕЛЯ, ЖЛЯ
44. КАРНА
45. СВОБА
46. КУПАЛА, КУПАЛО
47. КОЛЯДА, Каледа
48. ЛЕЛЬ и ПОЛЕЛЬ
49. ДЖЕВАНА, ДЕВАНА
51. СКАТИЯ
52. ЦЕЦЯ, ЦИЗА (Сiza)
53. КВАСУР, Квасир

Звісно, це просто красиве висловлювання. У мові відображаються слова, що стосуються найрізноманітніших сфер життя, мова слугує для вираження всього спектру комунікативної активності: молитви, лайки, освідчень в коханні, наказів, прохань, дотепів, пояснень, закликів і т.п. Якщо вибрати лише лексику, пов'язану із сакральним, то мова здасться чистою молитвою, але це через однобічність підходу. За таким же однобічним підходом можна вибрати, скажімо, інвективну лексику - і тоді мова здаватиметься суцільним брудом. Наприклад, слово гівно також походить із праслов'янських часів.

І ще слід мати на увазі, що праслов'янська лексика спільна для слов'янських мов, тому висновки щодо неї слід поширювати й на інші мови. *Киця* слушно зазначила, що декотрі слова виявляться рідними і для сербської.

Я не з'ясовувала етимологію язичницьких божеств, можу лише зауважити, що Коляда походить від лат. Calendae. Хочу також зазначити, що навколо міфології створено немало вже сучасних міфів, тому не всім джерелам можна довіряти. (Наприклад, С.Плачинда помилково виводить походження Коляда від коло). Досить цікавий науковий виклад давньослов'янської міфології є у працях Б.А.Рибакова (зокрема "Язычество древних славян"), а популярний огляд міфології різних народів міститься в двотомнику "Мифы народов мира" (цей двотомник є академічним виданням).

Походження Коляди від латини для мене є дуже сумнівним. Адже це основне, найперше, основоположне календарне свято, а також за сумісництвом ім"я божества-розпорядника цього дійства. Скоріше за все в часи коли виникла Коляда, ніякої латини ще в проекті не було. Простий математичний розрахунок свідчить, що нашому древньому календарю щонайменше 20000 років (деякі надмірні оптимісти ведуть мову про 100000, та це вже занадто). Вірогіднішим є те, що латиняни перейняли це слово в свою мову. Тим більш що наші мови йдуть від одного кореня. Історія взаємодії індо-европейських народів та мов загублена/знищена. Отже, хоч мені особисто імпонує Ваш, пані Emika, підхід:

проте змушений не всі висновки фахівців сприймати на віру. Адже, кожен журавель своє болото хвалить...Так і кожен фахівець свій хліб відпрацьовує. Яке замовлення він отримає, на ту версію і працює. А замовники в останні роки/віки були не дуже теє...патріотичні.
За змістом від слова "коляда" можливо походить слово "колОда", тобто повний комплект. Я вже мовчу про "колядки", "колядувати" і т.ін.
Від слова "коло" найвірогідніше походить інше свято "колодій".
Ми вживаємо багато слів, звісно ж далеко не всі вони якось пов"язані з релігіозними віруваннями. Є й лайка, і просто побутові слова. Але в цій темі хотілося б пригадати щонайбільше таких слів.
Наприклад, слово "треба" означає "надо". Але ніхто вже не згадує, що так називалось даропідношення, жертва божествам. Треба здійснювалася у слов"ян продуктами, продовольством. У різних богів були різні смаки та апетит. Треба було кожному догодити.
Або горілка "Хортиця". Скажуть є такий козацький острів на Дніпрі. Але ніхто не згадає, що названий він на честь бога Хорса (Хорта?) Там було його капище (храм?). Тотемом Хорса був вовк. Це слово перейшло і в німецьку мову. Так концерн Ауді раніше випускав машини Хорьх, а емблемою був вовк.

ПеС. Скачав книги Рибакова. Як заберу свій комп, зразу ж почну читати. Дякую за підказку.

А дослідники таки схиляються до думки, що Коляда виникла пізніше, ніж латина (в "Мифах народов мира" також наводиться латинське походження). Простий огляд даних археології незаперечно спростовує міфи як про давній календар, так і про запозичення латиною наших слів. Звісно, про "надмірних оптимістів" нема чого й казати: вид homo sapiens виник 40-35 тис. років тому, але ж дані антропології любителям математичних розрахунків не писані (дивно, як ще ніхто не датував появу календаря 1000000 років тому ). Зародки ж цивілізацій (а календар якраз можливий лише за досить високого розвитку знань) на Землі з'являються близько 6 тис. років тому, причому на Сході.

Ось декотрі дані про розвиток культури із праці "Давня історія України: навч. посібник у 2 книгах" (К. 1994-95)

або ще:
Уявлення про літочислення з'являється ще пізніше - в стародавніх цивілізаціях.
То Вам йдеться про віру чи про знання? Для віри докази мають другорядне значення (згадується Тертулліанівське "вірую, бо абсурдно"), а от знання - справа серйозніша. Якраз в науці "замовлення" має дуже обмежені можливості. Якщо науковець з патріотичних міркувань захоче довести, що найдавніша цивілізація виникла на території, скажімо, Німеччини, Франції чи України, дані археологічних розкопок це спростують. Є міжнародна наука, де теорії "від патріотизму" не спрацьовують - зарубіжні колеги покажуть хибність припущень. У межах кожної наукової галузі існує досить жорстка взаємоперевірка теорій, коли певну теорію розглядають вчені з різних країн, які дотримуються різних ідеологічних позицій. В процесі перевірки ідеологічні замовлення спростовуються історичними даними. Звісно, іноді щодо того чи іншого явища існує кілька конкуруючих теорій, кожна з яких добре обґрунтована - в науці таки є дискусійні питання. Але кожна з таких теорій добре вписується в наявні історичні дані, і, як правило, в сучасній літературі щодо дискусійних питань зазначають не один, а кілька підходів. Є ж загальновизнані факти, які приймаються науковим співтовариством. Такі висновки фахівців можна сприймати на віру - якщо у представників різних країн і різних переконань немає розбіжностей щодо того чи іншого факту, значить, цей факт продиктований не чиїмись окремими ідеологічними переконаннями.
Наприклад, росіянам було б дуже вигідно, щоб Коляда була не запозиченням з латини, а слов'янським словом, щоб греко-римська культура запозичувала у слов'ян різні культурні явища, а не навпаки - однак російські дослідники змушені були таки визнати, що Коляда - запозичення, а значить, ідеологія тут ні при чому.
Тепер кілька слів щодо виникнення міфів про історію свого народу. Кілька років тому мені трапилось наочне пояснення котрогось історика про уявлення фахівців і дилетантів про археологічні розкопки - за уявленнями пересічних людей, варто копнути на кілька десятків метрів вглиб - і відкриються старовинні вази, руїни храмів, блискучі золоті та срібні вироби та інші скарби. Таке уявлення не має майже нічого спільного із реальною практикою розкопок - ретельним розрахунком, обережним пошуком сантиметр за сантиметром, віднайдення почорнілих уламків, над якими потрібна кропітка реставраційна робота, щоб відновити цілісний вигляд певного виробу. Висновок, до якого підводив той історик - багатьох людей не влаштовують сухі, нудні, стислі дані археології, вони шукають у минулому підтвердження своїх романтичних міфів. Те ж саме стосується і інших питань історії. На жаль, декотрі не надто ретельні автори йдуть назустріч читацьким симпатіям публіки - і навколо минулого з'являється ореол легенд. Якщо ж нас таки цікавить реальна картина цього минулого, то часто доведеться визнати, що воно не таке цікаве і захопливе, як нам би хотілося. Історичні праці часто розчаровують, натомість белетристичні надихають - от іноді і виникає спокуса замінити історію белетристикою. Це щодо психологічного підгрунтя романтизації минулого.

Слід мати на увазі ще декотрі міркування, які не враховують творці легендарного минулого. Територією України прокотилось багато хвиль міграції, кожна з яких залишала свій слід, тому територіальна історія не збігається з етнічною. Наприклад, скіфи були іраномовними. Щодо походження слов'ян, єдиної переконливої теорії немає. Як бачимо, історична тяглість не раз переривалась, однак цю перервність міфотворці не враховують.
Далі. Історичні дані свідчать, що слов'яни утворили значне суспільно-політичне утворення аж в середині І тисячоліття нашої ери. Як бачимо, давньогрецька і давньоримська культура сформувалась раніше і була потужнішою (цей психологічно неприємний факт іноді намагаються обійти, але при цьому апелюють передусім до емоційної сфери, а не до історичних фактів).
Знову ж таки звернемось до вже цитованої "Давньої історії України"
Немає нічого дивного у запозиченні досвіду античних держав. Оскільки вони мали розгалуженішу суспільну ієрархію, ніж слов'янські племена, усталені виробничі традиції тощо, то не дивно, що саме в античних держав переймали досвід, як матеріальний, так і духовний. Слід враховувати ще й зневажливе ставлення до "варварів" - навряд чи греки або римляни переймали б традиції племен, які перебували на нижчій стадії розвитку. В історії очевидна закономірність, що переймається досвід розвиненіших держав, а оскільки слов'яни створили свою державу пізніше, ніж греки чи римляни, то це логічно пояснює численні запозичення з греко-римської культури.
Очевидні також спроби (вони характерні не лише для українців) створити міфи про розвинену писемність, вигадати стародавню і начебто забуту цивілізацію тощо. Однак вони не витримують історичної критики, оскільки кожна більш-менш розвинена цивілізація залишає після себе багато матеріальних доказів свого існування: рештки монументальних споруд, житлових будівель, різноманітних предметів побуту тощо. Археологічні знахідки на території України показують, що існували досить прості культури, які не дають підстав запідозрити наявність розвиненої соціальної ієрархії, усталеної системи письма тощо. Це й спростовує ряд романтичних міфів: наприклад, навіщо календар людям, які 20000 років тому користувались найпримітивнішими знаряддями праці, жили з полювання і збиральництва?
Етимологія засвідчує, що сакральний вжиток цього слова розвинувся пізніше. Треба походить від праслов. terba - потреба, необхідність, що сходить до terbiti очищати від лушпиння, корчувати - розвиток семантики йшов від чистити, робити корисним до куштувати, споживати, потребувати, причому скорочення треб із тереб пояснюється впливом церковнослов'янської (детальніше Етим. словн., т.5, с.625-626).

P.S. Звісно, багато історичних фактів психологічно неприємні. Але для мене патріотизм полягає у тому, щоб знати якомога правдивішу історію свого народу, навіть якщо в ній є й неприємні сторінки, а не в творенні красивих міфів (які придатні лише для "домашнього" вжитку, бо неупереджений дослідник не ігноруватиме неприємні факти, які часто оминаються однобічними підходами)

На протязі останніх століть українська історія і українська мова не мали жодного шансу розглядатися світовими науковими колами окремо як явище, а лише як прикре непорозуміння в складі імперської історії та відмираючий діалект в складі "вєлікого і могучєго". Схоже, що намагання провести якісь окремі незалежні досліди та довести їхні результати людям скінчилися працею Михайла КРАСУСЬКОГО "ДАВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ" 130 років тому. ( http://ideya.uazone.net/ )
А весь інший час наші вчені уми керувалися логікою, що змалював Тарас Шевченко:

Якби ви вчились так, як треба,
то й мудрість би була своя.
А то залізите на небо: І ми не ми, і я не я,
І все те бачив, і все знаю, нема ні пекла, ані раю,
Немає й бога, тілько я!
та куций німець узловатий,
А більш нікого!.. – Добре, брате, що ж ти такеє?
Нехай скаже Німець. Ми не знаєм.

Отак-то ви навчаєтесь у чужому краю!
Німець скаже: Ви моголи — Моголи! моголи!
Золотого Тамерлана онучата голі.
Німець скаже: Ви слав'яне —
Слав'яне! Слав'яне!
Славних прадідів великих правнукі погані!


Прикро щось мені і сумно з того всього...

Вас дезінформували. Хоча у світових колах україністика ніколи не належала до найпопулярніших сфер вивчення, однак вона вивчається, і досить плідно зокрема в Гарварді існує Український інститут. Праця Красуського не можна відносити до наукових досліджень, бо в ній проігноровані елементарні засади мовознавства. Наведу приклади:Один - це вже українська трансформація старосл. edinъ - до речі, це пояснює, чому крім один, існує ще й форма єдиний. А от від од він форма єдиний не утворюється - ми бачимо, що версія Красуського не працює вже в межах української. (детальніше етимологію можете подивитись в етимол. словнику, т.4, с.159).
А оцей приклад мене неабияк розсмішив . Наукова етимологія вказує дещо інше - слух походить від дієслова sluti (точне його відображення подивіться в етимол. словнику, т.5, с.310-311) - називатися, говорити, поширюватись за допомогою суфікса х - так само, як сміятись - сміх.
Теза ж про незмінність української мови виглядає взагалі смішно Можете самі оцінити слушність цього пасажу, прочитавши твір Транквіліона-Ставровецького - як бачимо, за три з лишком сторіччя пересічному українцю місцями важко зрозуміти староукраїнську. А от як виглядала мова тисячоліття тому Приємного читання!
Всі "перли" розглядати не буду, бо це марнування часу. Висновки Красуського схожі на міркування про те, що Сонце обертається навколо Землі, бо ми ж бачимо щодня, як Сонце рухається по небу.

Якщо ж Вас цікавить мовознавча наука, а не міфологія, то можете звернутись до праць Русанівського і Огієнка. І проукраїнськість, і фаховий рівень цих авторів не викликає сумніву.