О, якби ви знали, які в мене грандіозні плани !
Трьох хочу, щоб українців більшало, щоб рід мій розростався. І всі обов"язково будуть великими людьми: хорошими, життєрадісними і зі справжнім українським серцем, як у батька

Самий оптимальний варіант це двоє дітей)
І я хочу щоб українців більшало ато щось ситуація невтішна)
Треба брати приколад з китайців)

Приємно чути думку патріота.

Як для мене, то двох вистачить для мами і тата. Для Бога і для України - хай вони своїми вчинками роблять славу.



Для відома, в Китаї більше однієї дитини мати не можна - в них і так перенаселення.

як Бог дасть ) а так хотілосяб трьох

двох,навевно....не важливо, якої статі...

Можна, просто якщо більше, то там податки ще відповідні платиш... У них демографічний вибух, а у нас навпаки заохочують, тільки заохочка малувата 12000 тис , хоча добре, що хоч така є

ditey ne treba "planuvaty". treba jyty z lyudynoyu,prystrist yakoyi i Do Neyi avtomaty4no perelyvaetsya u bajannya maty spilnyx ditey.dlya 4oho?jinci-shob buty tisnishe povyazaniy z koxanym 4olovikom.i tut nema ni4oho pidloho -to e yix jino4a pryroda taka.a 4olovik?koly 4olovik prahne ditey ..hm ...mabut ce nayvy6chyj proyav doviry Yoho jinci-i ce tej norma.a ot koly dity e,todi obom zdaetsya,6o xotily ditey zarady samyx ditey.pry takiy formuli zazvy4ay xo4etsya bil6e ditey.ya tej xo4u bahato. ale j cey klyatyj pobut..

у мене четверо - дівчина 13р, хлопець 11 і пара близнюків 4р. Дуже задоволений, маю втіху від дітей, кохання від дружини, повагу від людей, ласку від Бога....чого і вам бажаю. Чесно кажучи спочатку було страшо, особливо коли дружина завагітніла втретє, але як кажуть "очі бояться , а руки роблять", і якось на життя вистачає при звичайній зарплаті - 1600грн.

Я хочу народити п'ятеро дітей!
3 хлопчики і 2 дівчинки!
Так класно б було!!!

трьох... двох дівчаток і одного хлопчика... ех...мрії...

флуд видалено

Ігоря і Олега

А як з приводу Іринки і Олеськи?? Невже відмовитесь???

А там накази не катять, може і Василь з Петром.

чому ж зразу працювати на збереження популяції людей?
а для себе?
повір мені тобі колись страшно захочеться щоб коли станеш старенький до тебе прийшли твої діти з онуками і не забули старенького маразматика з препоганим характером
тобі обов*язково треба буде щоб хтось був тобі вдячний за все що ти робиш
і це покищо тобі не хочеться а далі побачиш як буде
якшо не буде так як я кажу найдеш мене
з мене чоколяда як шиферний листок))


нууу
діти це нймиліші істоти на землі
сам такий був клись маленький і симпатичний))

моя дочка (13р) з особливим наголосом часто верещить:"Ти для мене нічого не зробив, я не твоя, я своя власна, не вказуй мені що робити , я сама все знаю" і для мене це набагато гірше ніж прати гори її обкаканих пелюшок (тоді памперсів ще майже не було) або несамовитий, безупинний вереск серед ночі. Спочатку хотів покарати її якось жорстко за такі слова, ... але з подивом згадав, що колись сам полюбляв казати таке мамі, у якої я був один , пестунчик. Тому діти це справді важке випробування чим старші тим страшніші. Але вони не виключення у всесвітньому ланцюжку - чим більше задоволення тим більший ризик і більша за нього ціна....Сам я вже років у 22 став ставитись до мами чуйніше і зараз у 33-и намагаюсь піклуватись про неї хоча б трішки схоже на те як вона робила колись, і молюсь щоб хоч таким колись стали і мої діти, хоч одне...

Незнаю))

Я взагалі то прихильник тієї думки, що краще вирощувати помідори на асфальті аніж дітей. Вони і самі виростуть головне не процес вирощення, а виховання. Зараз функцію виховання перебрала на себе вулиця і засоби масової інформації, а батьки чомусь все більше залишаються незалежними спостерігачами. Навіщо вирощувати наприклад малолітніх алкоголіків працюючи десь за кордоном?

З тих дітей заробітчан, які мені відомі, алкоголіками не був ніхто. Навпаки, вони більш відповідальні і самостійні. Основа виховання закладається значно раніше ніж встигає проявлятися вплив вулиці. Вулиця одна, але ж люди чомусь поводяться на ній по-різному. А якщо батьки залишають своїх дітей в ще зовсім малому віці, то це те саме, що відмовитись від них.

Я говорю не за них, а за їхніх дітей, які залишені на виховання бабусям і дідусям. Чим краще батьки працюють тим більше їхні діти з жиру бісяться. Звичайно є і вийнятки.

Так я ж про дітей заробітчан і писав. Не діти-заробітчани, а діти заробітчан. А суть мною написаного в тому, що виховання відбувається значно раніше ніж діти можуть починати біситись з жиру, вплив батьків у пізнішому віці значно менший ніж у ранньому, тому добре вихованні діти біситись не почнуть, а погано виховані на присутність батьків не зважатимуть і гроші тут не мають значення - виховання стосується і ставлення до грошей.
Пане olmos, якщо вас цікавить моя порада, хоч дітей я і не маю і можливо замолодий щоб давати вам поради, та на мою думку намагатися вплинути на дочку силовим впливом (покарання) ні до чого гарного не приведе, навпаки викличе опір з її боку. І не намагайтеся його зламати, якщо вам це вдасться матимете дитину з поламаною психікою і купою комплексів. Як не крути, дитина вже досить доросла, тож позиція "я правий, бо я старший і твій батько" викличе цілком зрозумілу захисну реакцію її власного "Я". Вам потрібно позиціонувати себе як рівного їй, але з більшим життєвим досвідом. Наголошуйте на тому, що бажаєте їй добра. І головне - дослухайтесь до неї. Для молодої людини критично важливим є те, щоб на її думку зважали. Принаймні, я так думаю.

Правдивої офіційної статистики про те, скільки насправді перебуває на заробітках за кордоном західняків, сьогодні, на жаль, не існує. Цифри, які з’являються на шпальтах різних видань, — приблизні і... не контрольовані.
Нажаль майже вся інфомація подібного характеру. Але проблема не в тому, що пишуть, а в тому що ми самі маємо можливість спостерігати.
Не ватро заперечувати, що дітвора зкурюється і спивається... це проблема на яку державною потрібно виділяти не менше грошей ніж на стимуляцію дітонародження. Ми купляємо дороге насіння але садимо його в асфальт.

Чесно кажучи, мені не відома залежність між тим, чи на заробітках батьки, чи вдома і моральним станом їх чад. Натомість, я бачу батьків, які працюють тут, не є п'яницями і вважаються нормальними членами суспільства, але не приділяючи належної уваги вихованню дітей, мають постійні скандали вдома і дітей що п'ють і палять. Думаю, це тенденція. Люди занадто багато часу проводять на роботі і працюють занадто важко,як вони вважають для дітей, забуваючи те, що дітям крім грошей потрібно ще й приділяти свою увагу. Прагнучи полегшити собі життя, люди ускладнили його на скільки, що критично важливі для виживання самого людства чи принаймні суспільства речі, такі як виховання наступних поколінь, залишились осторонь. Звідси і добрячий шмат проблем нашого часу і неухильна деградація. А що далі? Знаю, знаю - педалі.

Гадаю, що жінки мають повне право відповідати на питання "Скільки?", а от чоловікам варто питати своїх дружин/майбутніх дружин. Все ж їм з тим усім носитися Принаймі перших 9 місяців - далі, залежить від сімейного устрою, фінансового забеспечення та інших факторів.

Гм, а варіант "Не хочу взагалі" не влаштовує?



Ну, я дітей хочу, але оцього - геть не хочу. Хоч наприкінці життя волію, аби мене усі залишили в спокої

Двох - хлопчика і дівчинку.

його лише недавно додали. що радує. ато відчув себе дискримінованим. цікаво хто ще крім мене голосував за останній варіант. щось нас дуже мало в порівнянні з основною масою.

Так без дітей же. Вид приречений на вимирання, так би мовити.

якщо добре постаратись і вкласти душу то можна зробити з свого дитяти таку людину як схочеться
і не кажіть будьласка шо то марна справа))
можливо вам навіть не схочеться щоб вас на старість хтось і чіпав но повірте що коли ви будете мати власних дітей ви зрозумієте мої слова що то за щастя хоча навіть не згадаєте що я колись вам таке сказала))
діти то найцінніше отже і щастя вони приносять нам найбільше
і не тільки фізична потреба людини до розмноження але й психологічна потреба дуже велика))
такшо кохаймося
нас має бути 52 мільйони))

в ідеалі: 2 хлопчика (близнюки) та доця. але буду планувати стільки діточок, якщо зможу забезпечити їм гарну освіту і безтурботне дитинство. моя любов їм вже забезпечена. дуж люблю панькатись з малими, особливо братами своїми. вони хоч і вредні, але все одно їх обожнюю!:-)

Це все дурна пропаганда! Нас має бути 1млрд, і ні на йоту менше!

а оце вже розумна пропаганда)))

Будем кохать і все буде добре

Спочатку живеш про тебе піклуються, а потім варто би віддати борг людству і продовжити генетичний код.
А взагалі з роками починаєш оцінювати чого досягнуто за життя, що залишено по собі. Розумні добре виховані "нові" українці, як на мене, мають бути найбільшим досягненням кожного з нас.

Песимістичне озвучення теми продовження роду.
Спробую веселіше. Насправді, діти - це частинка тебе, плід подружньої любові, це ціль, спосіб і вияв життя.

та класно коли відкриваєш двері увечері, а до тебе біжать два волаючі хлопчики з ходу застрибуючи на руки - "Наш татусик улюблений прийшов!!!!!!"...

Мені дуже подобається ім'я Софія))

Взагалі точно про кількість сказати не можу...Скільки Бог пошле))) Проте.....дуже боюсь пологів...Але це вже до іншої теми)

Все залежить від того наскільки заможним я буду...Але чим більше тим краще))Може колись мій рід розплодиться настільки, що одне з міст України перейменують на Матвійчукськ

Хочу мінімум двох дітей - щоб дім завжди переливався дитячим сміхом і діти - це щастя!!!

Або 5 або 12 а взагалі і 3 непогано би))

та мені хоча б одну дитину виносити.....(( А хотілося б трьох. Син Мілан, донечка Аліса і одну дитину всиновила б))

Хочу 2-х - хлопчика і дівчинку)))

Я також...

Розумна пропаганда - "три дитини на родину". Інакше вимремо, як неандертальці.

Класно,підтримую,але..нема за що ростити. Діти підростатимуть,кожному бажано мати по кімнаті. де взяти ті кімнати? Аякшо у місті живеш- їсти нема що.Продукти дорогі,та й ті- генномодифіковані і ваще непонятно які.Одяг..А навчання яке зараз дороге.... блін,треба шанувати свої батьків,бо вони реально молодці))

трьох і неважливо у якому співвідношені хлопчиків і дівчаток: одне - для батька, одне - для мати, а одне - для держави! але мабуть це не скільки плани, а мрія

Хочу хлопчика і дівчинку. Дуже сумно коли одна дитина в родині, наприклад мені інколи дуже хочеться мати сестричку чи братика!

що за песимізм?

Я дивлюся зараз на дві дружні нам сім"ї.
Одна створена на голому місці - обоє напівсироти, живуть досі в моєму рідному приватному районі: з відсутнім водопостачанням, туалетом на дворі в дерев"яній будці над ямою, яку треба раз на рік вичерпувати, в піввіковій халупці - одним словом в таких же умовах, в яких народився і жив я.
У них чудовий хлопчик, який вже пішов до другого класу і я жодного разу не помітив, щоб вони були чимось невдоволені.
Другі взагалі вже розлучилися, мати працює і живе в Києві, щовихідні їздить до донечки в інше місто, де вона живе з дідом та бабою. І вона, можу закластися, віддала б сто мерседесів та будинків в Ніцці за одну свою чудову донечку.
Тому не треба заморочуватися дурницями. Діти спокійно живуть без мерседеса, приватної няньки та навіть власної кімнати - погляньте на щасливі обличчя вихованців приватних дитячих будинків сімейного типу, які інколи живуть по четверо в одній кімнаті. Їм головне - гарні стосунки тата і мами, які б їх любили, а для ігр будь-яка палиця замінить кулемет за тисячу гривень.
Фактично нація зараз вимирає через оці дурниці - кожен вважає, що дитину треба заводити тоді, коли є будинок в три поверхи, дві машини і сума з шістьма знаками на рахунку в банку. І це гірко. Бо порівняно навіть з нашими дідами ми живемо напрочуд гарно - ми не отримуємо по сто грам хліба на день по картках, а їх тоді від народжування це не спиняло. Більше того - ми живемо набагато краще навіть за дев"яності, але у нас досі "синдром голодних", як у тих, хто пережив Голодомор і до кінця життя ховав скоринки під подушку, хоч хліба вже було досхочу.
І я навіть не уявляю, коли цей синдром ми з себе зживемо. Боюся, що хіба що разом зі своєю нацією.

звучить як "по одному кілограму цукру на руки"